Гаптований фелон 1760-х рр. із збірки Заповідника

Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Мистецька спадщина» пропонуємо до вашої уваги гаптований фелон 1760-х рр. ‒ вклад черниці Києво-Флорівського Вознесенського монастиря Піори (Глєбової) до Успенського собору Києво-Печерської лаври (КПЛ-Т-229, 130,0×180,0 см).

Дарувальниця фелона ‒ Параскева Іванівна Глєбова (1704‒1782) була дружиною генерал-губернатора Києва (1762–1766) Івана Федоровича Глєбова. Подружжя мало п’ятьох синів і трьох дочок. Після переїзду чоловіка до Санкт-Петербурга у зв’язку із призначенням його сенатором (1766) Параскева Іванівна залишилася у Києві. Глєбови підтримували зв’язок і постійно листувалися.

За власним бажанням генеральша Глєбова прийняла чернецтво з ім’ям Піора у Києво-Флорівському монастирі. За свого життя вона надавала щедрі пожертви на київські обителі та храми. На початку ХІХ ст. тільки в одному Успенському соборі Києво-Печерської лаври нараховувалося 22 предмети із тканин, виготовлених коштом вкладниці. На жаль, більшість з них не збереглася.

Фелон з атласу зеленого кольору, що оздоблено ручною вишивкою, було надано до Лаври у комплекті з єпитрахиллю і дияконським стихарем, виконаними у тій самій манері. Перше описання цих предметів трапляється у майновому описі Успенського собору 1767 р. До нашого часу зберігся тільки фелон і фрагмент опліччя стихаря (КПЛ-Т-1256).

На зеленому атласному тлі фелона розміщено крупний візерунок, утворений складно переплетеними стрічками з бантами і квітами. Малюнок виконано срібними нитками і синеллю (шовковою ворсистою ниткою) блакитного, синього і зеленого кольорів в деталях. Низ опліччя і поділ ризи окреслено широкими срібними каймами з хвилястим краєм. У середині кожної з них майстерно вишиті пагони з квітами троянд, волошками, яблуками і гронами винограду. Для отримання ефекту рельєфності рослинні мотиви було вишито різнобарвною синеллю зі складною світлотіньовою розробкою.

Орнаментальна композиція стану фелона наслідує французьку текстильну орнаментику. У XVIIІ ст. майже всі церковні облачення на українських землях шили з шовкових французьких тканин, часто затканих золотом і сріблом. Їх полюбляли за пишність декору, насичену кольорову гаму. Через високу вартість французьких матерій певного поширення набула імітація їхньої текстури засобами ручної вишивки. Незважаючи на обсяг роботи, такі вироби все одно коштували дешевше через низьку вартість праці.

Підготувала А. Г. Варивода, к.і.н.,
провідний н.с. науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини

Підписи до ілюстрацій
Іл. 1. Фелон. 1760-ті рр. Вклад до ризниці Успенського собору Києво-Печерської лаври флорівської черниці Піори (Глєбової).