Чернечі келії

Зразок цегляного монастирського житла XVIII ст. Збудовані в 1720–1721 рр. в бароковому стилі на місці попередніх дерев’яних келій, що згоріли під час пожежі 1718 р. (львівській купець Мартин Груневег у 1584 р. зобразив їх на схематичному плані).

Довжина корпусу 64 м, ширина – 6 м, розділений поперечними стінами на п’ять секцій, кожна з яких має сіни, покої, служби та виходи з головного і тильного фасаду. Інтер’єри келій (стіни, стелі, двері, меблі) прикрашав орнаментальний та сюжетний живопис. Вздовж головного фасаду розташовувалися палісадники з дерев’яними (з початку ХХ ст. – металевими) огорожами, з тильного – ґанки з виходами в невеликі сади та на городи.

У келіях корпусу тривалий час проживали клірошани (півчі церковного хору) Успенського собору, тому на деяких планах Києво-Печерської лаври XVIII–XIX ст. їх називають “клірошанськими”. На початку ХХ ст. у частині приміщень мешкали вільнонаймані служителі монастиря.

У 1920–1930-х рр. корпус використовували як житлове приміщення для працівників Заповідника. Під час Другої світової війни був значно пошкоджений – втрачено понад 54% загального об’єму. Нинішнього вигляду набув після відбудови у 1946–1950 рр. Сьогодні тут розміщено постійні музейні виставки.

 

Twitter icon
Facebook icon
Google icon
StumbleUpon icon
Del.icio.us icon
Digg icon
LinkedIn icon
MySpace icon
Newsvine icon
Pinterest icon
Technorati icon
Yahoo! icon
e-mail icon