Церква Живоносного джерела
На території Нижньої Лаври біля Східної в'їзної брами до монастиря у 1913 році споруджено каплицю над артезіанським колодязем, що був передбачений для поліпшення дренажу печерних пагорбів. Каплиця побудована за проектом інженера-гідротехніка С.Кокліка, який скорегував лаврський архітектор Є.Ф.Єрмаков.
Під час окупації Києва німецько-фашистськими військами 1941-1943 рр. каплиця сильно постраждала, було зруйновано її верхній ярус.
Відбудовчі роботи розпочалися наприкінці 80-х рр. ХХ ст., а згодом були продовжені Свято-Успенською Києво-Печерською лаврою.
Зараз храм-каплиця являє собою тричасну споруду з восьмигранним шатровим барабаном. Фасади з жовтої та червоної цегли прикрашені башточками та різьбленими фронтонами. До каплиці добудувано паламарню, облаштувано свердловину і подвір'я.
Храм був заново розписаний, в ньому встановлено дерев'яний різьблений позолочений іконостас у стилі бароко.
У 2001 р. церква на честь ікони Божої Матері "Живоносне джерело" була освячена. З Аннозачатіївського храму сюди була передана ікона Божої Матері "Живоносне джерело".
На Русі було багато шанованих ікон Божої Матері "Живоносне джерело". Богородицю зображували з Немовлям на руках, які парять над великою кам'яною чашею.
У 1913 р. було зроблено список цієї ікони у Києво-Печерській лаврі, про що свідчить наступний напис на зворотному боці ікони: "Сия икона сооружена усердием игумена Никандра Киево-Печерской лавры. 1913 г. 20 декабря". Ікона знаходилася в Аннозачатіївській церкві на Дальніх печерах. Після закриття монастиря ікона зберігалася в Київському Покровському жіночому монастирі. У 1988 р. вона була повернута до Києво-Печерської лаври і знову встановлена в Аннозачатіївському храмі. З 2001 р. вона вважається храмовою іконою церкви Живоносного Джерела.
Святкування ікони Божої Матері "Живоносне джерело" відбувається в п'ятницю Світлої седмиці.