Найвищою дерев’яною спорудою Лаври була велика багатоярусна дзвіниця з південно-західного боку від Успенського собору, збудована у 1669–1672 рр. за архімандрита Інокентія Гізеля. Вона композиційно доповнювала головний храм. Судячи із зображень на гравюрі в книзі «Акафісти» 1677 р. та плані Києва 1695 р. І. Ушакова, її висота становила від 30 до 40 м. Споруду у вигляді восьмикутної п’ятиярусної вежі, на третьому, відкритому ярусі якої розміщувалися великі дзвони, завершував гранчастий четвертий ярус. Над ним здіймався світловий барабан, увінчаний хрестом. Перший і другий яруси були вкриті дошками, куполоподібні дахи верхніх ярусів – гонтом. Під час пожежі 1687 р. дзвіниця, вірогідно, не була значно пошкоджена. Найімовірніше, її розібрали наприкінці XVII – початку XVIII ст., коли розпочався процес заміни дерев’яних монастирських споруд кам’яними.

Рештки фундаментів дзвіниці виявлено під час археологічних досліджень у 2002 р. (розкопки С. Балакіна). Кам’яну кладку зафіксовано на глибині 0,3-0,4 м від сучасної поверхні і простежено на площі 4,5×4,0 м. Підмурки завтовшки 0,9-0,95 м, складені з двох ярусів великих блоків бутового каменю. Верхню площину нижнього ярусу вирівняно шаром битої цегли та вапняного розчину. Можливо, ці фундаменти належали так і не зведеній першій мурованій дзвіниці за проектом архітектора Д. Аксамитова, яку передбачалося спорудити замість дерев’яної кінця XVII ст. Будівництво було припинено після смерті зодчого у 1707 р.

*Тараненко С.П., Балакін С.А. Археологічні дослідження як складова частина реставрації та музеєфікації нерухомих пам’яток Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника // Особливості моніторингу пам’яток архітектури: Збірник науково-методичних праць. К.: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2017. – С. 50-62.