Чи відомо вам, що Святі лаврські ворота були Альфою і Омегою в долі ченців Печерської обителі? Через них іноки потрапляли до лаврської обителі вперше і через них в супроводі братії вирушали в свою останню путь.

У лютому 1826 р. з тугою в серці залишав Лавру її намісник архімандрит Антоній (Смирницький). Рукопокладений на єпископа Воронезького і Черкаського, він мав дістатися до єпископської катедри в м. Вороніж.

Далека дорога та зимовий холод підірвали здоров’я ієрарха, та він цьому навіть зрадів і, не зволікаючи, подав прохання про зняття з нього сану і повернення до Лаври. Він наголошував, що не має на меті обійняти посаду намісника, яку щойно полишив, і виявляв готовність стати «привратником у Святых лаврских ворот».

Прохання преосвященного Антонія про повернення до Києво-Печерської лаври відхилили, як і два наступні. Пройти через Святу лаврську браму постриженику Печерської обителі архієпископу Воронезькому і Задонському більше не судилося.

Мрії високопреосвященного Антонія – не наші мрії, та Свята лаврська земля у нас одна...

Наталія Литвин

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Високопреосвященний Антоній (Смирницький), архієпископ Воронезький і Задонський. (З колекції Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Гр-1421)