У Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» з нагоди вшанування пам'яті Героїв Небесної Сотні і до Міжнародного дня рідної мови відбулась лекція-вистава «Куди прямуєш, о Русь свята?», присвячена «Повісті врем’яних літ» – пам’ятці історії та літератури Київської Русі-України.

Учасниками культурно-освітнього заходу стали учні Печерського району м. Києва.

Нині починаємо публікацію унікальної пам’ятки – власноручних записів святителя. Адже щодо біографії свт. Димитрія маємо доволі унікальну можливість, недоступну нам у вивченні біографій абсолютної більшості святих – почути про його життя, так би мовити, «з власних вуст». Річ у тім, що свт. Димитрій серед свого численного літературного спадку залишив нам своєрідний особистий літопис. Він є в декількох не зовсім ідентичних редакціях, одну з яких пропонуємо вашій увазі в адаптованому до сучасної української мови вигляді. На жаль, ця автобіографія дуже лаконічна, причому святий, очевидно, боячись репресій (особливо у ростовський період життя), надав її змісту абсолютної «безконфліктності», старанно обходячи всі гострі політичні процеси того часу. Проте, на нашу думку, є в цій особливості твору і значний позитивний аспект. Адже загальновідома активна позиція святителя у питанні відстоювання української церковної незалежності в багатьох історичних студіях кінця минулого та цього століть нерідко виходить на перший план і дещо захиляє собою всі інші напрямки діяльності свт. Димитрія. Ці питання коротко висвітлені нами в примітках. «Аполітичний» же «Діаруш» змальовує нам те, що найтяжче вивчити і виповісти досліднику – внутрішнє, духовне життя святителя – передусім людини глибокої віри та надзвичайної духовності. А саме такі риси характеру цієї надзвичайної людини й були домінуючими. Димитрій-історик, Димитрій-полеміст виріс, власне, з Димитрія – ченця, священика, пастиря.