Іконостас Успенського собору
Давній іконостас Успенського собору мав вигляд невисокої мармурової перегородки (мармур привозили з Константинополя). Намісна ікона, яку благословила Богородиця і яка була принесена з Царьгорода у 1073 р., знаходилася в центрі, над вівтарними стовпами, що виконували функцію Царських врат. Тут же, очевидно, з боку вівтаря був підвішений золотий вінець і золотий пояс варяга Шимона, вивезений пізнішеВладимиром Мономахом до Суздаля. Декілька колон з цього іконостасу до нашого часу зберігаються у підземних печерних церквах.
Давній іконостас проіснував, імовірно, до 1482 року чи до XVI ст., коли князем Костянтином Острозьким був установлений новий шестиярусний іконостас. До 1941 р. в Успенському соборі стояв іконостас часів гетьмана Скоропадського (1708-1722 р.), що мав велику художню цінність. Ікони, що були розташовані в ньому: Успіння Богородиці, Печерських святих і інші, були вкриті розкішними ризами. Навколо ікон були зроблені рами з зірок. Царські врата були карбовані зі срібла з позолотою.
Після перебудови 1722-1729 років окрасою Успенського собору став новий п'ятиярусний іконостас, різьблений чернігівським сніцарем Григорієм Петровим. Його висота досягала 22 метрів. Ікони для іконостаса малювали художники Яким Глинський та Стефан Лубенський. Виконаний у стилі рококо іконостас був прикрашений 11 позолоченими колонами коринфського ордера та ажурним орнаментом. З розміщених у ньому 64 ікон, 42 образи нижніх ярусів мали визолочені ризи, 22 були оздоблені срібними вінцями.
У 1748 р. київський майстер-золотар Михайло Юревич зробив ажурні срібні царські врата для головного іконостаса. Майже в усіх дванадцяти вівтарях собору престоли були оправлені сріблом, а майстерно вирізьблені дерев'яні іконостаси в прибудовах були позолочені. В деяких іконостасах царські врата викарбувані із срібла.
З центральної бані звисало велике, з 24 свічками срібне панікадило вагою понад сто кілограмів, подарованеЛаврі імператрицею Катериною II у 1784 р.
Наприкінці ХІХ ст., у зв′язку із затвердженням нового проекту живописних робіт у храмі, від головного іконостаса ХVІІІ ст. залишився лише його нижній ярус.