Архітектура Успенського собору
За своїм архітектурним типом Успенський собор відносився до хрестовокупольних культових будівель. Це був храм великих розмірів. В плані він був прямокутний, видовжений з заходу на схід, трьохнефний, розміром 32,4 х 21,6 м. З східного боку до нього прилягали три гранчасті апсиди. Всередині храм ділився шістьма хрестоподібними опорними стовпами (пілонами) на чотири поперечні і три повздовжні частини (нефи). Перетин середнього нефа і трансепта в плані споруди утворював підкупольний простір й мав вигляд хреста.
Простір центральної частини храму був перекритий барабаном з напівсферичним куполом на парусах. Висота собору в центральній частині досягала 43 метрів.
Зі східного боку додаються три приміщення – жертовник, вівтар та ризниця; з західного – нартекс. Притворзаймав третю частину споруди, над притвором і боковими нефами було збудовано хори.
Вхідні аркоподібні двері до храму розміщувалися в північній, південній і західній стінах. Таку ж форму мали і розташовані у два яруси вікна, які чергувалися з декоративними напівциркульними неглибокими нішами. Зовнішні стіни храму були вертикально розчленовані лопатками, які поділяли західний фасад на три, а північний і південний - на чотири ділянки відповідно до внутрішнього поділу храму опорними стовпами. Вгорі лопатки сходилися дугами, кожний відрізок стіни мав форму півкола. На північній стіні над входами були потрійні вікна. Під закомарами вздовж стін простягався карниз з червоного шиферу. На східному фасаді храму стіну над карнизом прикрашав меандровий орнамент.
Над середньою частиною храму в давнину височіла одна баня великого діаметру, зруйнована землетрусом 1230 р., але згодом вона була відбудована. Покрівля бані і склепінь у давньоруський період було виконано із свинцевої бляхи, покладеної безпосередньо на перекриття, згодом баню вкрили позолотою. Хрест був суцільно золотим. Однокупольним собор залишався до середини ХVІІ ст.