Печери, в яких знаходиться поховання засновника Печерського монастиря преподобного Антонія називаються Ближніми або Антонієвими печерами.

З трьох існуючих входів до Ближніх печер первісним, ймовірно, був західний, у який можна було потрапити з притвору Хрестовоздвиженської церкви.

Ближні печери споконвічно складались з трьох вулиць, зв'язаних між собою переходами. Головної є Печерна вулиця, до якої примикає церква Введення Богородиці до Храму – найдавніша в Ближніх печерах.

Ще одне з найдавніших відгалужень у Ближніх печерах веде до так званої "трапези спільної" печерських отців, де при прп.Антонії братія збиралася на спільну трапезу. У цьому печерному коридорі є велика кількість локул. Можливо вони викопані самим Марком Печерником. Тут він копав поховальні локули і ховав померлих ченців.

У тих місцях печер, де розташовані церкви, збереглася велика кількість житлових келій. Планування келії передбачало розташування обабіч входу двох виступів, один з яких слугував ліжком, а протилежний – столом. У стіні робилися ніші для ікони або свічки.

Поховання прп.Антонія розташовано в перекритому завалом відгалуженні печер. Навпроти – церква в його честь. Церква прп.Антонія Печерського була побудована наприкінці XVI – початку XVII ст. Бічне відгалуження від неї веде до крипти "Батиєм убієнних"

У 1696 р. Київський митрополит Варлаам (Ясинський) побудував третю церкву в Ближніх печерах, на честь прп. Варлаама, першого ігумена Печерського. Церква прп.Варлаама була улаштована в колишній келії.

У 1830 р. підлогу у печерах виклали чавунними плитами, виготовленими в Тулі.

У печерному коридорі привертають увагу вмуровані в товщу стіни віконця затвірників.

У Ближніх печерах почивають мощі печерських подвижників.

Внаслідок пізніших переробок ходи Ближніх печер втратили первісні габарити. Тепер їхня ширина сягає 1,5 м, висота – 2,5 м. Загальна довжина підземних коридорів Ближніх печер становить 383 м.