Південний фасад Троїцької надбрамної церкви

Архітектура церкви Святої Трійці як типового давньоруського чотиристовпного хрестовобанного храму була проста і лаконічна. Вона майже не мала декоративного оздоблення. На південному фасаді церкви збереглися первісні форми: давній поділ стін, напівкруглі завершення двоступінчастих вікон та ніш. Нині вікна середнього ряду трохи розширені, а верхнього – закладені.

Основні архітектурно-будівельні характеристики Троїцької надбрамної церкви було отримано в результаті археологічного дослідження пам’ятки Лаврським загоном експедиції «Великий Київ» Інституту археології АН УРСР під керівництвом В. Богусевича в 1951 р. Тоді ж розкрито та зафіксовано її фундаменти. Південну і північну частини давньоруського об’єму частково вивчали в 2011 р. (розкопки С. Балакіна).

Стінове мурування церкви виконано у змішаній техніці (opus mixtum) з кладкою плінфи (давньоруської цегли) у спосіб «прихованого ряду». Розміри плінфи – 37×27×4 та 41–44×28×4 см. Фундаменти південної стіни з бутового каменю великих розмірів на цем’янковому розчині закладено на глибині 2,61 м від рівня сучасної поверхні (1,36 м від поверхні XII ст.).

 

YouTube icon
Facebook icon
Twitter icon