Церква Іоанна Предтечі в Успенському соборі
Наприкінці XI ст. на відстані 1,5 м від північної стіни Успенського собору, коштом боярського сина Захарія, було зведено церкву Іоанна Предтечі, яка пізніше увійшла до складу головного храму монастиря.
Особливістю Предтеченської церкви було те, що вона мала підвальне приміщення. Храм був невеликий, у плані квадратний (8,4 х 8,4 м), всередині стояло чотири хрещаті стовпи, які вгорі з'єднувались арками, що тримали один восьмигранний барабан із сферичною банею. Його стіни сягали висоти Успенського собору. Про оздоблення інтер'єру Іоанно-Предтеченської церкви ніяких даних немає, але не виключено, що її стіни були розписані фресковим живописом.
Наприкінці XVII ст. давня Предтеченська церква ввійшла до складу північного (Стефанівського) бокового вівтаря Успенського собору. Предтеченський храм був розділений на два поверхи і верхня його частина приєднана до хорів собору. Біля вівтаря Предтеченської церкви знаходилися сходи до підземелля, де булипоховані видатні діячі Церкви і держави. Тут спочивали нетлінні мощі святителя Павла (Конюскевича), митрополита Тобольського і Сибірського.
Під час вибуху Успенського собору у 1941 р. рака і нетлінні мощі святителя постраждали. Під час останнього відновлення Успенського собору Предтеченський боковий вівтар став окремою церквою всередині храму. У ньому були зібрані всі віднайдені під час археологічних розкопок останки, колись поховані в соборі.