Сьогодні ми продовжуємо розповідь про відродження Великої Печерської церкви і представляємо фотолітопис подій весни–літа 1999 року.

Як вже зазначалось у попередньому випуску, відновлення храму передбачало збереження залишків стін, що вціліли після вибуху та включення їх у загальний об’єм відтвореної споруди разом із новим муруванням (іл. 1-5). Попередньо було здійснено стендові випробування фрагментів нового мурування та збережених стін на статичні навантаження. Роботи з цегляного мурування стін розпочалися ще в лютому, при цьому обсяг мурування було встановлено 150 м³ на місяць – а це 600 тисяч штук цеглин. Будівельники в роботі використовували й попередньо очищену давню цеглу, яку восени 1998 р. було демонтовано через її слабкий зв’язок з основою (іл. 2). Висота щомісячного «зростання» стін мала становити 3 метри, але враховуючи, що на деяких ділянках ще до квітня тривали роботи з влаштування буроін’єкційних паль, мурування собору спочатку відбувалося нерівномірно (іл. 6). На 1 жовтня мурування досягло відмітки 28 метрів – рівня завершення вінчаючого карниза головної бані. Склепіння виготовляли із залізобетону з монолітними поясами, що мало забезпечити статичність споруди у разі нерівномірного осідання підмурків. Ззовні собор було майже повністю відновлено: залишалося лише встановити бані та влаштувати покрівлю, але це вже тема іншого випуску.

У наступному ж випуску фотопроєкту “На згадку про Києво-Печерську лавру” ми розповімо про церкву Іоанна Предтечі, яку навесні 1999 р. було відтворено у давньоруському стилі у північно-західній частині внутрішнього обсягу Успенського собору.