Анна Яненко представила у V&A дослідження про радянський продаж української культурної спадщини

15 вересня 2026 року у Victoria and Albert Museum у Лондоні відбулася конференція «Ukrainian Cultural Heritage and UK Institutions: Shifting Perspectives and Practice», присвячена збереженню, дослідженню та представленню української культурної спадщини. Вона об’єднала музейників і дослідників з України та Великої Британії.

Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» представила Анна Яненко, керівниця науково-дослідного відділу історії музеїв та музейної справи. У межах сесії «Collecting Ukraine: Objects, Provenance and Memory» вона виступила з доповіддю «Як СРСР продавав Україну: механізми привласнення та комерціалізації української культурної спадщини у 1920–1930-х роках».

Спираючись на збережені інвентарні книги Всеукраїнського музейного городка та фотографії з колекції Заповідника, дослідниця простежила, як радянська держава системно вилучала пам’ятки й перетворювала їх на економічний ресурс.

Перші задокументовані передачі музейних предметів до державних торговельних установ датуються 1929 роком. Найцінніші речі передавали Держторгу й Мосторгу для продажу, зокрема з метою фінансування індустріалізації. У 1931 році з церковних риз XVIII століття вилучали перли та коштовне каміння, відокремлюючи їх від тканини й порушуючи цілісність пам’яток.

У 1933–1935 роках продаж через «Інтурист» і «Торгсин» набув масового характеру. Товаром ставали ікони, хрести, літургійні тканини, церковне срібло та предмети сакральної спадщини з київських синагог.

Окрему увагу Анна Яненко приділила Царським вратам. Інвентарні книги фіксують щонайменше три випадки їхнього вилучення з лаврських храмів. Позначки «Госбанк» та «Инт?» у записах дають підстави припускати двоетапний шлях пам’яток: спочатку передача Держбанку під приводом «збереження», а згодом — продаж на міжнародному ринку.

Дослідження показує, що йшлося не про поодинокі втрати, а про бюрократично організовану державну систему. Її наслідком стало не лише розпорошення колекцій, а й стирання українського походження предметів, які опинилися за кордоном.

Повернення українським пам’яткам їхнього історичного та культурного контексту є одним із ключових напрямів співпраці Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» з V&A. Важливою умовою цієї роботи є повноправна участь українських дослідників і музейників у вивченні та представленні спадщини України.