Випуск 11

Освячення Софії Київської

Софія Київська – головний православний храм України. Якщо Києво-Печерська лавра – духовний центр нації, то Софія – це осередок православної державності, уособленням чого є зображення Пресвятої Богородиці, яке називається у нас Нерушимою стіною, Яка обороняє і надихає наші народ і землю. Зауважимо, що храм створювали саме з цим символічним ідейним задумом.

Про заснування і будівництво Софії Київської відомо більше ніж про деякі інші київські церкви, проте інформація є уривчастою, й питань стосовно її історії вистачає. Про будівництво храму князем Ярославом Володимировичем (Мудрим) розповідають різні редакції літописів, а також декілька інших текстів, серед яких – спеціальна проложна стаття. Проте літописні повідомлення створюють більше плутанини ніж подають точні дані. Новгородське літописання датує заснування храму 1017-м роком, а “Повість минулих літ” – 1037-м. Ця різниця не є якоюсь особливою проблемою, оскільки будівлю такого рівня не зводять протягом одного чи кількох років. До того ж тоді у Києві спорудужували цілу частину міста – т.зв. “гОрод (від слова “городити”) Ярослава”, а це тривала й витратна робота. Однак є ще одна проблема: у Києві в різні часи були й інші Софійські собори. Перший відомий однойменний храм заснувала св. Ольга. Чи зберігся він до часів св. Володимира – невідомо, бо є обґрунтовані підстави вважати, що вже готову чи недобудовану церкву розібрали після  смерті княгині за князя Святослава, а рештки храму використали для будівництва поганського капища. Маємо й іншу інформацію. Німецький автор Тітмар Мерзебурзький в описі війни між Ярославом і польським королем Болеславом, який підтримував Святополка, згадує пожежу в Києві 1017 року (її підтверджено літописними даними), коли, зокрема, згорів храм Софії, який, судячи з контексту, був митрополичим. Більшість дослідників вважає, що церква була дерев’яною, але підтвердження цьому нема. Всі ці факти зродили величезну бібліографію. Побудову храму датують надзвичайно різноманітно. Є і парадоксальні висновки, наприклад, що наявний храм збудував ще св. Володимир. Місцезнаходження давніх Софійських храмів також достеменно невідомі, але є підстави вважати, що вони розташовувалися  приблизно в тому ж місці, що й сучасна Софія Київська.

У “Слові про Закон і Благодать”, яке приписують митрополиту Іларіону, автор звертається до померлого св. Володимира (адаптація тексту В. Крекотня):

“Добрим свідком благовір’я твойого, о блаженниче, є свята церква Святої Богородиці Марії [Десятинна церква], що її звів ти на правовірній основі, де й мужнє твоє тіло нині лежить, ждучи труби архангельської.

Вельми добрим і вірним свідком його є також син твій Георгій [князь Ярослав – І.Ж.], що його Господь зробив наступником твоєї влади. Він не порушує твоїх уставів, а утверджує їх, не умаляє заслуг твого благовір’я, а ще приумножує їх, не спотворює, а довершує те, що було недокінчене тобою, як Соломон по Давиді.

Він храм великий святий Божій Премудрості воздвиг на святість і освячення городу твоєму і всілякою красою його прикрасив, золотом, і сріблом, і камінням дорогим, і потирами та дискосами дорогоцінними, так що церква та стала дивом і славою на всі навколишні країни, бо іншої такої не знайдеться по всій півночі земній од сходу до заходу.

Він славний город твій Київ величчю, як вінцем, обклав і доручив людей твоїх і город святій всеславній, скорій до помочі християнам Святій Богородиці, їй він і церкву на великих воротях звів на честь першого Господського празника – Святого Благовіщення, аби благословення, що його архангел дав дівиці, було і городу сьому. До неї ж бо мовилось: Радуйся, обрадувана, Господь з тобою!” (Лука 1, 28). До города ж: “Радуйся, благовірний городе, Господь з тобою!””

Повний текст

Підготувала Ірина Жиленко

Ілюстрації:
Іл. 1. Софія Київська. Сучасний вигляд
Іл. 2. Софія Київська. Первісний вигляд. Реконструкція Ю. Асєєва
Іл. 3. Оранта – Нерушима стіна