(закінчення)

Шановні друзі! У попередніх публікаціях ми звертали увагу, що Успенську топоніміку “трансльовано” у Києво-Печерський монастир з чотирьох великих сакральних осередків – Святої Гори Афон, Єрусалима (Сіон і Гефсиманія), константинопольських Влахерн і константинопольського монастиря патріарха Олексія Студита.

Важливо, що до появи Печерського монастиря в Давньому Києві існувала Десятинна церква, також, як вважають, присвячена Успінню Богоматері. Тож, можливо, цей Київський першохрам мав суттєвий вплив на преподобних Отців Печерських, які так само присвятили свою обитель Успінню Богородиці. Та найімовірніше Десятинну церкву присвятили власне Богоматері, а не конкретному святу – Її Успінню. Це зумовлено тим, що Богородичний культ у Русі пов’язували з утвердженням державної ідентичності, і з конкретною подією – хрещенням Русі князем Володимиром. Днем освячення Десятинної церкви є 11 чи 12 травня. Згідно з новітніми дослідженнями, хрещення князя Володимира відбулося у Херсонесі саме з 11 на 12 травня 989 р.

Дата освячення Десятинної церкви 11 чи 12 травня, безпосередньо пов’язана з особистим хрещенням князя Володимира, дуже рання – вона є в місяцеслові Обиходу ХІІІ ст. і у пергаменному “Пролозі” ХІІІ–ХІV ст. Як і у Візантії, в Русі поклоніння Богородиці було царським, або княжим за своїм походженням (про це, зокрема, свідчить назва церкви – Десятинна, себто утримувана княжим коштом). Тож перший давньоруський храм дуже міцно пов’язаний із візантійською традицією, в контексті якої Богоматір усвідомлювали як Покровительку передусім держави й її правителя – імператора (василевса).

Оскільки ніде у джерелах не зустрічаємо дату освячення Десятинної церкви на Успіння Божої Матері (14 чи 15 серпня), можна вважати беззаперечним, що Десятинна церква, як і церква у Влахернах, не мала Успенської присвяти: її присвятили власне Богородиці.

Попри те, що Десятинна церква не була присвячена Успінню Божої Матері, вплив Успенського культу на цей храм є безсумнівним. Адже Десятинна церква Богородиці, як згодом і Успенський собор Печерської обителі, транслювала в Київ святість Влахерн. Дослідники багаторазово відзначали сакральний зв’язок Десятинної церкви з константинопольськими Влахернами. Відомо, що Влахернський Богородичний культ значно вплинув на розвиток Богородичної семантики як у самій Візантії, так і в країнах “візантійської співдружності”. І хоча Влахернська церква не мала прямого посвячення Успінню Богоматері, однак, круглу каплицю Агіа Сорос побудували як мартиріум Богоматері, де зберігалися реліквії, пов’язані з Її Успінням.

Про те, що Успенський культ був “духовно-ідейним стрижнем” Десятинної церкви, свідчить і створення у цьому храмі києворуського пантеону, себто княжого некрополя. У княжій Десятинній церкві влаштували першу родову усипальню Рюриковичів. Тут втілено не лише ідею Спасіння душ похованих у Десятинному храмі осіб, а й заплановано їх канонізацію. Сама ідея благочестивого поховання у християнській традиції якнайтісніше пов’язана з Успенським культом.

Тож можна говорити про те, що “трансляція” в Русь Успенської топоніміки відбулася ще за часів хрещення Русі й постання її першохраму – Десятинної церкви. За візантійським прикладом Нового Сіону – Влахерн, церкву присвятили Богоматері – Покровительці князя і новоохрещеної держави. Проте присвята Печерського монастиря власне Успінню Божої Матері містила ідеї, пов’язані не лише з початком християнства в Русі, а й із його подальшим поглибленням і розвитком, тобто з чернечою традицією. У цьому сенсі важливого значення набули Свята Гора Афон і константинопольський монастир патріарха Олексія Студита, звідки у Печерській обителі перейняли чернечий Устав.

Мар’яна Нікітенко

Ілюстрація

1. Десятинна церква в Києві. Реконструкція