Чи відомо вам

наскільки різноманітним був асортимент монастирських плодово-ягідних наливок у XVIII ст.?

Виготовляли їх у ключні та у вотчинних господарствах обителі, зберігали у великому лаврському льоху в садибі архімандрита на території саду, що і нині там.

Насельникам монастиря найліпше смакували вишнівка та слив’янка. Аби отримати якісний та запашний трунок, діжку на дві третини заповнювали дозрілими плодами та заливали найкращою горілкою з монастирських винокурень – «пенною», тобто перваком. Прилиті горілкою ягоди у ретельно закупореній діжці декілька місяців витримували у погребі, і «сочок»  (тогочасна монастирська назва наливок) був готовий для вжитку.

Утім приливали не тільки вишні та сливи. Для такої справи годилися також яблука і груші, однак лише кількох сортів. Так, грушевий сочок виготовляли з дуль (дулівка) та писочок.

Що ж до лісових ягід, то застережень, здається, не було. Відтак пізньої осені з вотчинних господарств до Лаври доправляли горілчані настоянки малини, калини, журавлини та найчастіше – брусниці. У пошані була також гірка настоянка останньої з додаванням полину.

Особливе поцінування в обителі наливок засвідчено тим, що з широкого асортименту монастирських напоїв, лише сочком допускалося замінити в братській трапезі святкову порцію вина у разі його нестачі.

Наталія Литвин

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Брусниця