У сьогоднішньому випуску ми продовжимо розповідь про відвідувачів Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника 1970-х рр. Цього разу йтиметься про візити офіційних делегацій та почесних гостей.

З політичних міркувань центральна влада періодично визначала Київ місцем відвідання для офіційних іноземних делегацій – так само, як і столиці інших союзних республік. У разі приїзду цих делегацій у Київ до «культурної програми» зазвичай вносили й Києво-Печерську лавру. Причиною була як популярність цього місця у іноземних та вітчизняних туристів, так і ошатний вигляд його архітектурних пам’яток після численних ремонтно-реставраційних робіт. Лавру відвідували президенти, прем’єр-міністри і, навіть, королівські особи.

Маршрут Києво-Печерським заповідником для офіційних делегацій був досить усталеним: від Троїцької надбрамної церкви до руїн Успенського собору, інколи – відвідання Державного музею українського народно-декоративного мистецтва, а після цього майже завжди – Музею історичних коштовностей. Примітно, що в цей час відмовилися від традиції завозити почесних гостей автомобілями крізь Економічну браму безпосередньо на територію заповідника. Відтоді і до сьогодні офіційні делегації зустрічають перед Святою брамою – як це відбувалося й у дореволюційні часи. Майже ніколи до таких екскурсій не вводили відвідання Нижньої лаври.

Ознайомлення з Києво-Печерським заповідником офіційних іноземних делегацій, звісно, піднімало його статус, однак переважно проходило поза увагою пересічних туристів, яких, зазвичай, в цей час до заповідника не допускали. Інша справа – почесні гості: письменники, вчені, артисти, космонавти. Останні були особливо популярними. На травневі свята головними відвідувачами Києво-Печерського заповідника ставали ветерани Другої світової війни. Вони часто заходили сюди після покладання квітів до Вічного вогню на Алеї Слави.

На жаль, про візити цих поважних гостей збереглося замало інформації, і тому більшість фотодокументів датовано лише приблизно. До того ж таких відвідувачів на деяких знімках взагалі поки що розпізнати не вдалося.

Наступного тижня до першої річниці проєкту «На згадку про Києво-Печерську лавру» ми підіб’ємо деякі підсумки нашої роботи й повідомимо про плани на майбутнє.

Підписи до фотографій:

01. В очікуванні високих гостей. Зліва направо: другий – М. З. Петренко, заступник директора заповідника з наукової роботи; А. Г. Шостя, директор Києво-Печерського заповідника (1973–1979); Ю. Д. Кибальник, директор Києво-Печерського заповідника (1979–1995); О. Д. Ганіна, директор Музею історичних коштовностей

02-03. Королевська родина Швеції: король Карл XVI Густав і королева Сильвія. Червень 1978 р.

04. Канцлер ФРН Гельмут Шмідт (в центрі). 1977 р.

05. Прем’єр-міністр Туреччини Мустафа Бюлент Еджевіт (в центрі)

06. Перший секретар Польської об’єднаної робітничої партії Едвард Герек

07. Голова Президії Великого народного хуралу, генеральний секретар Монго́льскої наро́дно-революційної па́ртії Юмжагіїн Цеденбал із дружиною

08. Президент Академії Наук УРСР Борис Патон (другий ліворуч)

09. Астронавти США Венс Бранд (ліворуч) та Томас Стаффорд (праворуч, у формі). Між ними – заступник директора заповідника М. З. Петренко

10. Льотчик-космонавт О. А. Леонов

11. Льотчик-космонавт Г. М. Гречко

12. Ветерани Другої світової війни на екскурсії в Києво-Печерському заповіднику