Ми продовжуємо оповідь про експозиційну діяльність Києво-Печерського заповідника у 1970-х рр. Сьогоднішній випуск присвячено ще одній досить популярній виставці 1970–1980-х рр., що мала назву «Історія лаврських печер».

Виставка містилась на другому поверсі ближньопечерних чернечих келій, збудованих у 1836 р. за проєктом військового інженера Івана Дзичканця. Вона була прямим нащадком попередньої експозиції під назвою «Печери і муміфікація», яка, починаючи з 1949 р., функціонувала на території Верхньої лаври у корпусі № 4 (келії соборних старців), а з 1964 р., внаслідок відкриття лабіринтів печер для відвідування екскурсантами, – в приміщенні колишньої теплої церкви Всіх преподобних Печерських.

У другій половині 1970-х рр. відділ історії печер, який безпосередньо опікувався виставкою, ініціював суттєве оновлення експозиції завдяки новим матеріалам, присвяченим лаврським печерам. Це спонукало змінити назву виставки та розширити її площу додатковим прилеглим приміщенням колишніх братських келій. Відтепер виставка складалася з трьох досить великих залів. Подовж стін було розміщено суцільні вітрини, в яких містилися близько 350 експонатів – оригінальні речі з колекції Заповідника, копії архівних документів, гравюр, плани, макети печер тощо. Значну частину експозиції становили предмети з археологічних розкопок печер.

Виставку було тематично поділено на чотири основні розділи: «Походження культу мощей та печерних монастирів», «Лаврські печери – монастирське кладовище», «Виникнення та соціальна суть культу печерських святих», «Наукове спростування культу нетлінних мощей». Попри те, що її будували «з позицій наукового атеїзму», її експонати надавали можливість відвідувачам у загальних рисах ознайомитися з історією найцікавіших давньоруських пам’яток. Починалася експозиція матеріалами, що розкривали поступовий розвиток культу померлих від найдавніших часів. Його ілюструвала діорама «Поховання неандертальця у гроті Тешик-Таш» (фото 2). Було представлено фотографії стародавніх печерних монастирів. Зміни конфігурації Ближніх і Дальніх печер можна було прослідкувати за планами XVII–ХХ ст.

Даниною атеїстичній радянській пропаганді був стенд, присвячений використанню за царату монастирських приміщень як тюрем для утримання політичних в’язнів. Закінчувалася експозиція історією вивчення печер за радянської влади.

Досить дивний вигляд на виставці мали два «експонати», що слугували прикладами штучної та природної муміфікації. Один з них було визначено як мумію єгипетської цариці, вік якої, начебто, налічував близько п’яти тисяч років. Другий – природно муміфіковане тіло з родового склепу поміщиків Лизогубів. Пізніше ці останки XVIII ст. повернули у с. Седнів на Чернігівщині для перепоховання.

Після огляду виставки екскурсанти мали змогу вже «науково підкованими» відвідати лаврські печери.

Як відомо, у 1990 р. Ближні печери та вся територія над ними були передані у користування чернечій громаді. Тоді ж припинила свою діяльність виставка «Історія лаврських печер».

Наступний випуск проєкту «На згадку про Києво-Печерську лавру» буде присвячено археологічним дослідженням в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври 1977–1979 рр., що значно розширили наші знання про історію лаврських печер, а знахідки поповнили колекцію Заповідника.

Підписи до ілюстрацій:

1. План виставки «Історія лаврських печер»

2. Діорама «Поховання неандертальського хлопчика в печері Тешик-Таш»

3. Загальний вигляд першої зали

4-9. Вітрини з експонатами 1-ї зали

10. Загальний вигляд 2-ї зали (на дальньому плані 3-тя зала)

11-15. Вітрини з експонатами 2-ї зали

16. Загальний вигляд 2-ї зали. На дальньому плані – перехід до 1-ї зали.

17-18. Фрагмент експозиції 2-ї зали: розділи «Монастирські тюрми» і «Торгівля мощами»

19. Перехід з 2-ї зали до 3-ї. Вітрини з муміфікованими тілами єгиптянки і полковника Лизогуба

20. Стенди з матеріалами, що «розвінчували» нетлінність мощей

21. Фрагмент інтер’єру 3-ї зали. Праворуч – останки полковника Лизогуба

22. «Єгипетська мумія» – приклад штучної муміфікації

23. Макет плану Ближніх печер з позначенням екскурсійного маршруту