Один зі скарбів України, який намагається привласнити росія є історія, духовність, культура, проявами яких є матеріальна та нематеріальна спадщина. Це – складові частини нашого “свідоцтва про народження”. Це саме те, що робить нас українцями, що формувалося століттями, й що так мріють відібрати імперські нащадки, аби додати солідності власним ґенезі та історії.

Про це говорили учасники ювілейної X Міжнародної конференції “Музеї та реставрація у контексті збереження культурної спадщини: актуальні виклики сучасності”, яка успішно відбулася у Національному заповіднику “Києво-Печерська лавра”.

Дводенний форум, за організацію якого традиційно відповідав відділ наукової реставрації, консервації та експертизи рухомих пам’яток Заповідника за сприяння Асоціації реставраторів України, Книжкової палати України та Музею Шереметьєвих, зібрав численних музейників, реставраторів і науковців із різних країн – України, Грузії, Польщі, Чехії, Казахстану, Киргизстану та Німеччини. Вони шукали відповідь на питання – як захистити культуру під час війн, коли пам’ятки знищуються або викрадаються. Українські музейні реставратори представили власні здобутки, що дозволяють зберігати спадщину для майбутніх поколінь.

Вітальні слова під час відкриття конференції виголосили представники керівництва Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” – Костянтин Крайній, Національної академії культури і мистецтв України – Валерій Марченко, Національного художнього музею України – Юлія Литвинець, Національної академії мистецтв України – Валерій Бітаєв та єпископ Бориспільський, намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Авраамій.

Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров акцентував, що саме культура стала однією з головних мішеней війни. Він навів факти про масштабні втрати та підкреслив завдання реставраційної спільноти. “Ми сьогодні говоримо про близько 200 абсолютно зруйнованих пам'яток історії, викрадення наших артефактів – понад 30 тисяч музейних об'єктів лише у Херсонському музеї. Сьогодні, як ніколи, є важливою місія школи музейної реставрації лаврського заповідника – підтримувати в належному стані нашу культуру, нашу історію”, – наголосив посадовець.

Упродовж своєї десятирічної історії щорічна конференція перетворилася на потужний фаховий майданчик з обміну досвідом і оприлюднення результатів актуальних наукових здобутків. Про це нагадала начальниця відділу наукової реставрації, консервації та експертизи рухомих пам’яток Заповідника, президентка ГО “Асоціація реставраторів України” Світлана Гага-Шереметьєва.

“Із року в рік зростала кількість та географія учасників-доповідачів, які представляли наукові інституції, музеї, заповідники, реставраційні центри, вищі навчальні заклади. В межах конференції розглядалися питання законодавчого забезпечення, збереження пам’яток і реалізації музейної політики. Ми обговорювали роль музеїв, заповідників, приватних колекціонерів у збереженні спадщини. Особлива увага завжди приділялася підготовці реставраторів”, – резюмувала вона.

Закордонні доповідачі розповідали про антимікотичний захист рукописів, консервацію археологічних текстилів, реставрацію картин жертв радянського режиму, створення спеціального мобільного комплексу з реставрації творів із паперу для України у стані війни.

Українські сесії було присвячено питанням евакуації музейних предметів, реставрації ікон, скульптур та тканин, дослідженням творів Марії Примаченко та Іллі Рєпіна, атрибуції експозицій 1920–1930-х рр., київським, батуринським, одеським, харківським, львівським та рівненським музейним збіркам, зокрема відновленню полотна “Битва під Оршею” Юзефа Менціни-Кжеша реставраторами НЗКПЛ, перспективам музеєфікації барельєфа-триптиха XV ст. з лаврського Успенського собору тощо. Особливий резонанс викликала презентація ікони “Свята Параскева П’ятниця. Два музеї – одна доля”. Тривалий час дві частини цього твору зберігалися в різних музейних збірках – НЗКПЛ і НХМУ, проте, завдяки плідній міжмузейній співпраці, пам’ятку вдалося поєднати й повернути глядачам у цілісному відреставрованому вигляді тощо.

Результати напрацювань учасників конференції вже підготовлено та оприлюднено в окремому науковому виданні, презентованому під час роботи конференції.