Три десятиліття безперервної наукової роботи – виняткове явище для українських гуманітарних проєктів. Саме стільки триває історія Міжнародної конференції “Могилянські читання”, яка вже втридцяте зібрала у стінах Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” дослідників духовної та культурної спадщини.

«Цьогоріч ми говоримо про роль музеїв у збереженні історичної пам’яті. В умовах повномасштабної війни культура є стратегічним ресурсом. За цим стоять роки інтелектуальної роботи: тисячі доповідей, десятки наукових напрямів і спільнота дослідників, для яких Києво-Печерська лавра є простором науки, відповідальності та пам’яті» – зазначила в.о. гендиректора Заповідника Світлана Котляревська.

Перші “Могилянські читання” відбулися у 1996 році з ініціативи науковців Заповідника. Початково форум був присвячений постаті київського митрополита Петра Могили та осмисленню його ролі в історії української церкви, освіти й культури. З часом тематика конференції суттєво розширилася й охопила дослідження історії Православної Церкви, сакральної спадщини, музейних зібрань, а також пам’яткоохоронної та реставраційної справи.

Наразі “Могилянські читання” є важливим компонентом українського музейного життя та сталим майданчиком міжнародної співпраці. У різні роки участь у конференції брали науковці, музейники й дослідники з усіх регіонів України, а також фахівці з Польщі, Болгарії, Румунії, Великої Британії, Ізраїлю, Австралії та інших країн.

Ювілейні “Могилянські читання” об’єднали дослідників історії, археології, мистецтвознавства, музейництва та пам’яткознавства. Дводенна програма конференції включала пленарне засідання та роботу кількох секцій, у межах яких учасники представили доповіді про інтелектуальне життя Києво-Печерського монастиря, іконографію та сакральне мистецтво, історію музейних колекцій, пам’яткоохоронні практики, а також результати новітніх археологічних досліджень.

Окрему увагу приділили досвіду Заповідника як об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в умовах війни, питанням збереження та дослідження пам’яток, роботі з музейними фондами й міждисциплінарним проєктам, що поєднують науку, музейну практику та збереження культурної спадщини. Частина доповідей грунтувалась на матеріалах фондів Національного заповідника та представила нові підходи до атрибуції й інтерпретації пам’яток.

Важливим результатом роботи конференції стала підготовка колективних видань і досліджень, а також розвиток міжнародної співпраці. Саме ці напрацювання мають стати підґрунтям для наступних “Могилянських читань” і подальшого осмислення ролі музеїв та наукових інституцій у збереженні історичної пам’яті України.