Поезія — це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

(Ліна Костенко)

Поезія – динамічна мова життя. Поезія – абстрактна структура, що здатна вмістити цілий Всесвіт індивідуальності, переживань та історії народу. Поезія – всеосяжна мова, яка зачаровує, надихає, спонукає до нових звершень і допомагає знайти вирішення особистих проблем, про які знаєш тільки ти. У поезії знаходимо прихисток у тяжкі хвилини, поезія підносить у проживанні радості… Зрештою, поезія об’єднує покоління, епохи, культури, нації!

Щороку 21 березня світ відзначає Всесвітній день поезії. Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник приєднується до святкування!

ЛАВРСЬКІ ГОРИ

Ці замріяні гори,

А в них далечінь,

До якої душа

Від землі проростає,

А над ними блакить

І до неї летить

Оберегами бань

Заповідна симфонія раю.

Автор вірша – старший науковий співробітник

науково-дослідного відділу історії і археології Заповідника

Литвин Наталія Михайлівна

***

Оксамитовий ранок розкинув грайливо росу.

Новий день розфарбує у синяву небо.

Я люблю це життя. Я надію у час заплету,

І продовжу шукати дорогу, що склалась для мене.

Автор вірша – співробітниця Заповідника Оксана Мацюк