«Щоденник “грішного ієромонаха Димитрія”» Випуск 7

Продовжуємо публікацію діаруша святителя Димитрія

1679 рік

Січня 29, увечері, виїхав зі Слуцька з паном Димитрієм Окуличем, березинським купцем.

Лютого 5 приїхав до Березни1.

Лютого 6 прибув до монастиря Максаківського2; до Батурина ж приїхав у суботу, перед тижнем блудного сина, де був ясновельможним гетьманом3 вельми милостиво прийнятий і його благодійством користуюся по сьогодні.

1680 рік

Лютого 21 від преподобних отців кирилівських монахів приїхав до Батурина отець Меркурій до гетьмана з листами просительними про мене на ігуменство, а до мене з вибором від цілого монастиря, котрого 23 числа я і відправив назад.

Грудня 16, на память пророка Аггея, з середи на четвер, зявилася у небі вельми велика комета, і зявлялася аж до Богоявлення Господнього4.

 

Примітки

1. Бере́зна – селище міського типу Менського району Чернігівської області. В описуваний час було центром Березинської сотні Чернігівського полку. В містечку нараховувалося 6 церков. Найбільш відома з них – Вознесенська, побудована у 1761 р. ніжинським майстром П. Шолудьком. Вона була дерев’яна, з п’ятьма банями, хрещата у плані, на шипах, споруджена без застосування пилки і гвіздків. У 1875 р. була розмальована Г. Симоненком арабесками. У 1893 р. в інтер’єрі орнаментовано бані й позолочено карнизи. Визначним мистецьким твором другої половини XVIII ст. був багатоярусний різьблений іконостас. На жаль, ця церква не збереглася. Була знищена більшовицькою владою у 1929–1930 рр. (Див.: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0_(%D1%81%D0%BC%D1%82).

2. Максаківський Преображенський монастир заснований 1642 р. над Десною біля с. Максаківка (суч. Менський район Чернігівської обл.) ченцями Трубчевського монастиря (суч. Брянська обл. Російської Федерації), котрі після передачі Трубчевська Московії не захотіли бути «під царем московським», а за підтримки Київського каштеляна Адама Киселя набули тут землю для нової обителі. Першою церквою монастиря стала збудована до 1654 р. дерев’яна Введенська церква, зразу по тому стали будувати мурований Спасо-Преображенський храм (Див.: Юрченко С. Максаківський монастир // З історії української реставрації. Додаток до щорічника «Архітектурна спадщина України». Київ, 1996. С. 166-167). 1788 р. обитель знищено владою і перетворено на заклад для божевільних. Відновлено за вимогою місцевої патріотичної громадськості лише 1803 р. З 1829 р. перетворено на жіночий монастир, якому 2 грудня 1843 р. присвоєно другий клас. Нині духовне життя в рештках обителі так і не відновилося.

(Див.: https://mena.org.ua/blog/menshchyna-istorychna-do-istorii-maksakivs-koho-spaso-preobrazhens-koho-monastyria/

http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Maksakivskt_troitsky_monastyr

http://mena-museum.cn.sch.in.ua/istoriya_rajonu/hrami_menschini/maksakivsjkij_monastir/

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80)

3. Тобто, Самойловичем.

4. У літописі Самійла Величка записано: «Того ж 1680 року, 15 грудня, коли минуло 33 роки від метеорів, або незвичайних знаків у повітрі, що були перед війною Хмельницького... з’явилася знову після заходу сонця з південного краю також незвичайна зірка, або комета, яка, являючись протягом цілого місяця по вечорах і схиляючись своїм верхом на північний бік, весь той час своєї появи ходила, як зірка, з південного краю на західний бік, і тою своєю появою вчинила немале в малоросійському народі сум’яття й страх, оскільки малоросіяни після багаторічних, почавши від самої Хмельниччини, своїх бід, кровопролить, розорень і загального запустіння сподівалися від тої появи комети нової на себе від Бога біди. Але невідомі й неосягненні долі Божі змінили здогади та страх малоросіянам, і відвернули біду, якої сподівалися від комети, та обернули ту біду на їхнього, малоросійського, розорителя, головного ворога Хреста Господнього турчина і на Відень – столицю християнського цісаря...» (Величко Самійло. Літопис. Київ, 1991. Т. 2. С. 268).

 

Ілюстрації:

Іл. 1. Церква Вознесіння Господнього. Березна

Іл. 2-3. Преображенський храм Максаківського монастиря

Підготувала Ірина Жиленко

YouTube icon
Facebook icon