Чи відомо Вам, що:

восени 1927 р. Державний історико-культурний заповідник «Всеукраїнський музейний городок» порушив клопотання перед управою Київського Водоканалу щодо складання кошторису на впорядкування каналізаційної системи на території Києво-Печерської лаври?

На той час мережа водовідведення й каналізації, що функціонувала понад десятиріччя без поточних ремонтів, мала «цілком безпорадний» стан.

Паровий двигун, що помпував нечистоти з території Лаври до загальноміської мережі, демонтували й вивезли ще у першій половині 1920-х рр., за часів порядкування тут т. зв. Інвалідного містечка. Тож всю «каналізаційну масу» зливали безпосередньо у Дніпро. Це спричиняло серед іншого активізацію зсувів лаврських схилів і погіршення санітарно-гігієнічних умов життя містян.

Відповідно до складеного на початку 1928 р. попереднього кошторису планувалося відремонтувати близько лаврських 30 ретирад, прокласти нові труби, облаштувати відвідні колодязі, вентиляцію, «перебрати клапани в помийницях», встановити нові люки замість вкрадених, відремонтувати резервуар біля помпової станції тощо.

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Лаврське подвір’я між корпусами № 4 та 21. Перша третина ХХ ст. (Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Н-3653)

2. Узбережжя Дніпра в околицях Києво-Печерської лаври. Перша третина ХХ ст. [Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. 10, спр. 17]

Анна Яненко