У фондовій колекції Заповідника зберігається унікальна фотографія кінця ХІХ ст. із зображенням мідного іконостаса печерної церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, що виготовив київський майстер Григорій Чижевський у 1805–1807 рр. Це єдиний мідний іконостас із шести підземних храмів у лаврських печерах, який не зберігся до нашого часу.

Цікавою є архітектурна та художні особливості цього іконостаса. Отримавши замовлення, Григорій Чижевський творчо підійшов до виконання своєї роботи. Храмовий простір, де мала стояти нова металева вівтарна огорожа, був невеликий. Тому майстер, створюючи іконостас, вигинає його центральну частину у вигляді півкола і завдяки цьому візуально розширює площу наосу церкви. Такий прийом з напівкруглою центральною частиною іконостаса, іконостасні карнизи, що розподіляють намісний та цокольний ряди, а також усі декоративні елементи – півколонки іонічного ордера, майстер Григорій Чижевський виконав у стилі, що відповідав тому часу, – класицизму.

В іконостасі нараховувалося одинадцять ікон. Представлені у них сцени були пов’язані з посвятою підземного храму та відповідно з його теологічною програмою. Зміст іконостасної програми храму Благовіщення – це відображення заступництва Церкви за людину та чистоту її душі.

Іконостас стояв у храмі до початку XX ст. У 1915 р. його, як і багато інших цінностей монастиря, було евакуйовано до Тамбова, а уже у грудні 1916 р. разом з предметами церковного вжитку повернено до Києва. Однак у підземній церкві іконостас так і не встановили. Як вказують джерела, у 1919 р. він ще був у стінах монастиря. Подальша доля іконостаса невідома.

Відкриваймо разом перлини музейної колекції Заповідника! А далі буде ще цікавіше…

#музейзафіліжанкоюкави, #museumcoffeebreak, #museumteabreak, #MuseumFromHome