Дорогі друзі!

Щиро вітаємо вас зі святом Святої Трійці! Бажаємо вам миру, добра, любові, здоров’я, щастя й усього найкращого!

Із урочистої нагоди до вашої уваги унікальні пам’ятки з інтер’єру Троїцької надбрамної церкви Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Хай подорож до нашого віртуального музею стане #quarantinediscovery.

Окрасою колекції Заповідника є ікона Богоматері «Братська» лаврської живописної школи 20-30-х років XVIII ст., що міститься в іконостасі Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври. Це – видатний твір серед списків славнозвісної «Братської Богородиці» 1692–1704 років із Богоявленського собору Братського монастиря на Подолі (збірка Національного художнього музею України). Ікона з Троїцької церкви має певні відступи від оригіналу – інший нахил голівки Христа, позиція його ніжок і руки Матері, Яка підтримує ступні Христа Дитини. Богородиця у повний зріст стоїть на хмарах, чому нема аналогів у жодному із відомих списків. Унікальною особливістю ікони є також рельєфні картуші з монограмами Богородиці й Христа, обрамлені гірляндами із плодів та квітів і раковинами та підтримувані путто. Такий рельєфний декор є лише в парній іконі Спасителя із цього ж іконостаса.

У XVII–XVIII ст. тип «Богородиці Братської» був відомий на східноукраїнських й білоруських землях і в Галичині. Це – «Замилування» того зразка, що має назву «римський». У ньому наче поєднані два типи: «Єлеуса» («Милостива») й «Глікофілуса» («Солодке Цілування»). Немовля Ісус обличчям торкається лівої щоки Богоматері. Ікона передає сповнене ніжності спілкування Матері й Сина. Оскільки Богородиця символізує також Церкву Христову, ікона змальовує всю повноту любові між Богом і людиною, а саме ту, що можлива лише у лоні Матері Церкви. Любов поєднує в іконі небесне й земне, божественне й людське, що виражено дотиком облич та сполученням німбів.

За невідомих обставин ікону на кілька десятиліть було втрачено. Вважають, що під час Другої світової війни вона з никла знамісного ряду іконостаса. 1969 р. її віднайшла у київському Покровському жіночому монастирі й повернула до Заповідника група відомих учених (Л. С. Міляєва, Г. Н. Логвин, Л. Г. Членова, І. П. Дорофієнко тощо), що працювала у складі комісії Міністерства культури УРСР, створеної для укладення реєстру художніх цінностей діючих храмів Києва.

Реставровано у 1979–1982 рр. реставратором вищої категорії А. Х. Бєляєм.

Залишаймося вдома та відкриваймо разом унікальні пам’ятки НаціональногоКиєво-Печерськогоісторико-культурного Заповідника! А далі буде ще цікавіше….

#янакарантині, #музейзафіліжанкоюкави, #stayathome, #museumfromhome, #museumcoffeebreak, #museumteabreak