Дорогі друзі! Представляємо до вашої уваги нові археологічні знахідки та невідомі артефакти з колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Поховання в саркофагах Успенського собору Києво-Печерської лаври

Частина III. Група саркофагів ділянки західного порталу Успенського собору

Під час проведення будівельних робіт на ділянці західного порталу Успенського собору у 2000 році було частково обстежено 4 шиферні саркофаги (розкопки Г. Ю. Івакіна та С. А. Балакіна), один з яких містився майже під самим порогом головного входу до храму, а решта розташовувалася «драбинкою» на південний захід від нього (іл. 1). Враховуючи виступи нижніх плит, їх поставлено впритул один до одного. Споруди № 12 та № 13 трохи пошкоджено вибухом 3  листопада 1941 року; дві інші споруди дійшли до нашого часу без помітних ушкоджень. Слідів ремонтів або пізніших переоформлень саркофагів не помічено (іл. 2, 3). У саркофагах № 12-14 було зафіксовано рештки основних поховань, що залягали у відносно правильному анатомічному стані, головою на захід. Залишків одягу, взуття та будь-якого інвентарю при похованнях не виявлено. У саркофагах № 14 та 15 у лесовому ґрунті засипки розчистили скупчення розрізнених людських кісток, що є рештками не менше ніж 7 зруйнованих ще в давнину поховань Успенського некрополя. Численні порушення анатомічного порядку кісток основних поховань, наявність у двох із них ґрунтової забутовки та «кістниць» не викликають сумніву, що всі зазначені споруди розкривали раніше, імовірніше, під час чергової перебудови Успенського собору наприкінці XVII ст. (1690–1695) або у процесі його відбудови після пожежі 1718 року у перший половині XVIII ст. Судячи з того, що жодна із споруд, що розглянуто, не позначена на плані 1888 року, ремонтні роботи кінця XIX ст. їх обминули.

Отже, автори дослідження вважають, що на відміну від групи саркофагів, дослідженої 1998 році у південній частині нартекса XI ст., яка мала риси окремого, заздалегідь спланованого поховального комплексу, саркофаги, що розглянуто, такого враження не справляли. Зважаючи на різницю відміток нижніх плит та зазначену специфіку просторової конфігурації поховальних споруд, їх  приєднували  одну до іншої поступово, протягом певного (можливо, й невеликого) часу, починаючи з саркоої специфіки фага № 4 біля стіни південного ризаліту собору.

Підписи до ілюстрацій:

1. Схема розміщення групи саркофагів західного порталу Успенського собору

2. Загальний вигляд споруд на початку досліджень

3. Загальний вигляд споруд у процесі досліджень