Чи відомо вам, що послушники завжди були невід’ємною частиною монастирської спільноти?

Ті з них, хто пройшов випробування послухом, поповнювали ряди чернечої братії Києво-Печерської лаври.

Про життєвий вибір послушником чернечого майбутнього свідчив, зокрема, його одяг. За монастирським чином послушники мали одягатися «...не в рясы, а в кафтаны или подрясники черного сукна, подшитые овчинами» для зими і в «мухоярные» – влітку. Годилося носити прості шкіряні чоботи, мати шкіряний пояс і «головы свои покрывать шапочками островерхими черного простого сукна».

Утім 1826 р. Духовний собор Лаври зосередив свою прискіпливу увагу на «непристойному» вигляді деяких послушників й крилошан (співаків церковного хору), які «одевают себя рясами, употребление коих принадлежит одним монашествующим, носят цветные панталоны и напускают на лакированные свои сапоги, шеи увязывают белыми галстуками, покрывают головы свои шляпами и касками... и в таковых нарядах бывают на Литургии в церквах, ...чем оным светские богомольцы соблазняются, а паче приезжие из отдаленных городов знатные».

Погодьтеся, можна подумати, що тогочасні лаврські послушники були затятими «франтами». Та не будемо квапитися з висновками.

Через десять років зусиль щодо викоренення «соблазнительных» для прочан «вольностей» у зовнішньому вигляді лаврських послушників, благочинний Лаври о. Панкратій писав, що «послушники, которые имеют достаток в деньгах, то употребляют по учреждению платье, а не имеющие достатка в деньгах, употребляют платье, какое имеют».

Істина, як світ стара: простота часто буває оманливою...

Наталія Литвин

Підписи до ілюстрацій:
Іл. 1. Біля монастирської крамниці Києво-Печерської лаври. 1907 р.(?)