Чи відомо вам, що восени 1930 р. адміністрація Лаврського державного історико-культурного заповідника – Всеукраїнського музейного городка, – порушила клопотання перед Народним комісаріатом освіти (тодішнім безпосереднім органом управління) про придбання авто для установи?

Директор Петро Курінний наголошував, що Всеукраїнський музейний городок має «невідкладне» завдання – «обслуговувати периферію систематичними антирелігійними доповідями, лекціями, кіносеансами тощо». В межах Київського району реалізувати це можна було б за наявності власного транспорту заповідника.

До того ж автомобілем «надійної конструкції» планували привозити з середмістя чи залізничної станції різні матеріали й пакунки для «дуже віддаленого» Всеукраїнського музейного городка.

Керівництво хотіло витратити на придбання машини 5 000 карбованців зі спеціальних коштів заповідника, однак представники сектору науково-дослідної роботи Наркомату освіти вирішили, що «купувати Лаврському музейному городку автомобіля для його потреб не слід».

Анна Яненко

Підписи до ілюстрацій:
Іл. 1. Іноземні відвідувачі Лаврського заповідника – Всеукраїнського музейного городка. Початок 1930-х рр. (Національний заповідник «Києво-Печерська лавра», інв. № КПЛ-Н-1509)