Як ми й анонсували минулого тижня, розпочинаємо оповідь про безпосередній процес відродження Великої Печерської церкви – Успенського собору, що тривав протягом 1998–2000 рр.

Майже шістдесят років, з 3 листопада 1941 р. і до кінця ХХ ст., в самому центрі Києво-Печерської лаври відвідувачі мали змогу побачити лише понівечені залишки її головного храму. Лаврський архітектурний ансамбль було позбавлено однієї з основних його прикрас. Після Другої світової війни у науковому середовищі розпочалися диспути між фахівцями – архітекторами, пам’яткоохоронцями, істориками – стосовно доцільності та технології відбудови Успенського собору. Деякі взагалі не бачили сенсу відновлювати знищену пам’ятку, інші мали різні погляди щодо розв’язання технічних питань. У середині 1980-х рр., коли обговорення долі Великої Печерської церкви з’явилося на шпальтах періодичних видань, до нього долучилися також широкі верстви української громадськості. Та відтворення головної лаврської святині припало вже на роки Незалежності.

27 січня 1996 р. Президент України Леонід Кучма підписав Розпорядження “Про першочергові заходи щодо відбудови комплексу Михайлівського Золотоверхого монастиря та Успенського собору Києво-Печерської лаври у м. Києві”. Саме з того часу розпочався відлік конкретних кроків в цьому напрямі. Було визнано за необхідне використати під час відбудови комплексний реставраційний підхід, щоб зберегти давні залишки собору. 25 серпня 1998 р. розпорядженням Київської міської державної адміністрації безпосереднім виконавцем робіт із відтворення пам’ятки визначено Українську спеціальну науково-реставраційну проєктно-будівельно-виробничу корпорацію “Укрреставрація”. Так розпочалося відновлення собору, що завершилося 24 серпня 2000 р. його освяченням.

Співробітники Заповідника, зокрема Максим Стрихарь і Оксана Чобітько, протягом двох років фотографували перебіг робіт. Завдяки цьому збереглося кількасот фотонегативів, які хронологічно фіксують етапи відбудови собору.

Сьогодні до вашої уваги – фотолітопис подій осені 1998 р., коли встановили риштування і почали укріплювати фундаменти.

Наступний випуск проєкту “На згадку про Києво-Печерську лавру” ми розповімо про урочисте закладання символічної капсули й першої цеглини 21 листопада 1998 р. з нагоди початку відтворення Успенського собору

Підписи до фотографій:
01. Вересень 1998 р., початок робіт. Робітники встановлюють риштування в південному нефі давньоруського ядра храму. Фото зроблене з баштового крана встановленого з північного боку будівельного майданчика
02. Перший баштовий кран, що був встановлений з північного боку від руїн
03. Вид з баштового крана на нижню територію Лаври
04. Розчистка Стефаніївського приділу
05-08. Розчистка південно-західного кута храму (над місцем поховання князів Олельковичів)
09-11. Розчистка північно-західного кута (Іоанно-Предтеченського приділу)
12-14. Роботи в головному нефі – розчистка теплопровідних каналів
15. Встановлення буроналивних паль під фундаменти стін
16. Влаштування основи для майбутньої підлоги
17. Жовтень 1998 р.: бані єдиного вцілілого приділу Успенського собору – Іоанно-Богословського та храму на честь Прпп. Антонія і Феодосія Печерських