Особисте хрещення князя Володимира Святославича і закладення Успенського собору Києво-Печерської лаври

Шановні друзі! У попередніх публікаціях ми звертали увагу на вплив хрещення князя Володимира на рік освячення Успенського собору – Великої Печерської церкви. Сьогодні ж хочемо провести ще одну смислову паралель між історією Києво-Печерської лаври та особистим хрещенням князя Володимира, яке за Середньовіччя сприймали як хрещення усієї Русі.

Нагадаємо, що в світлі новітніх досліджень вимальовується така картина хрещення Володимира: наприкінці 987 р., після того, як імператор Василій ІІ через повстання Варди Фоки звернувся за допомогою до великого князя, у Київ прибула візантійська місія. Саме тоді у Василеві (Василькові) імовірно відбулося оглашення Володимира і він приєднався до християнської спільноти з новим ім’ям – Василій. Одночасно у Константинополі пройшли його заручини з візантійською царівною Анною, які за тогочасною шлюбною обрядністю, мали заочний характер. Володимир увійшов до родини василевсів і згідно з візантійськими церемоніально-дипломатичними нормами був наділений царськими (кесарськими) інсигніями (символами влади). Анна, як царська наречена, отримала відповідні регалії й титул.

Та після придушення за допомогою руського війська повстання Варди Фоки Василій ІІ не поспішав виконувати угоду і видавати за князя свою сестру. Тому навесні 989 р. Володимир захопив Херсонес – опірний пункт Візантії в Криму. Імператор був змушений відправити у Херсонес Анну, де в ніч з 11 на 12 травня 989 р. відбулося хрещення князя та його весілля з візантійською принцесою. Звідси князь рушив у Київ, узявши “мощми святаго Климента и Фифа, ученика его, поима съсуды церковныя, иконы на благословенье себе”, а також дві античні статуї і бронзову квадригу, які встановив згодом на Бабиному торжку біля Десятинної церкви. Так почалася розбудова сакрального простору давнього Києва.

Колосальне явище історичного життя Русі – хрещення її керманича, як поворотний пункт духовного життя народу, заклало ідейний стрижень усієї києво-руської культури, матрицею якої стала загальнохристиянська ідея Нового Єрусалима. Знаменно, що у 100-річний ювілей хрещення Володимира освячена Велика Печерська церква. Але, судячи з усього, не тільки освячення, а й закладання цього храму було “прив’язано” до дати хрещення Володимира. Зокрема, писемні джерела вказують, що Успенський собор заснований 1073 р., однак сам день закладення храму в них не згадується. Привертає до себе увагу факт, що фундація Успенського собору відбулася того року, коли Великдень і П’ятидесятниця так само, як і в рік хрещення Русі (989), припали на 31 березня і 19 травня. У Середньовіччя таким досить рідким збігам за Пасхалією надавали величезного значення. Нещодавно висунуто і обґрунтовано гіпотезу, що днем закладення Великої Печерської церкви було саме 12 травня. Цей день, як день хрещення князя Володимира, взагалі був дуже важливим для Русі: її першохрами – Десятинна церква і Софія Київська освячені саме 11–12 травня. Отже не лише освячення, а й закладення Успенського собору відтворили доленосну подію особистого хрещення князя Володимира, яку сприймали хрещенням усієї Русі.

***

Ця новітня гіпотеза запропонована у монографії Мар’яни Нікітенко “Небо на землі: від Альфи до Омеги. Феномен Спасіння-освячення в Києво-Печерському монастирі (давньоруська доба). Електронний ресурс: https://www.academia.edu/82733419/НЕБО_НА_ЗЕМЛІ_ВІД_АЛЬФИ_ДО_ОМЕГИ_ФЕНОМЕН_СПАСІННЯ_ОСВЯЧЕННЯ_В_КИЄВО_ПЕЧЕРСЬКОМУ_МОНАСТИРІ_ДАВНЬОРУСЬКА_ДОБА_

Мар’яна Нікітенко

 

Іл. 1. Реконструкція Успенського собору за давньоруських часів. Північний фасад з хрещальнею св. Йоана 

YouTube icon
Facebook icon