До дня пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира
Дорогі друзі!
До дня пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира пропонуємо до вашої уваги його зображення у пам’ятках Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
28 липня вшановуємо пам’ять святого рівноапостольного князя Володимира. Для багатьох народів Європи масштаб його місії неможливо переоцінити. Вже понад 1000 років процвітає благодать діянь «Красного Сонечка», найважливішим з яких – справою всього життя князя стало Хрещення Русі. Прийняття на дніпровських схилах у 988 р. християнства це і великий акт Божественного Промислу.
Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник багатий творами мистецтва із зображенням св. Володимира. Серед них – ікони, фрески, шитво, хрести, книги, металопластика. Один із найцікавіших образів князя Володимира представлено в настінній ктиторській композиції «Дарунок Петра Могили». Її написали у 1648 р. грецькі зографи в церкві Спаса на Берестові.
Князь Володимир помер у 1015 р. в заміському палаці на Берестові, звідки тіло його було перевезено до київської Десятинної церкви і там поховано. У XVII ст. митрополит Петро Могила переніс знайдену в руїнах Десятинного храму главу святого князя до церкви Спаса на Берестові, де протягом певного часу вона зберігалася у стінній ніші північного вівтаря, який було освячено в ім’я св. Володимира.
За переказом, саме князь Володимир побудував церкву на Берестові. Тому на ктиторській фресці церкви Спаса цей святий стоїть ліворуч від Ісуса Христа. (Праворуч, біля Богородиці, навколішках, зображений духовний продовжувач справи святого князя Володимира, небесний покровитель храму святитель Петро Могила. Він підносить відновлений ним давній храм рівноапостольного Володимира Христу Великому Архієрею). Від вуст князя Володимира виходять слова: «Призри, Господи, на церковь сию, юже создах недостойный во имя Твое, и аще кто верою узрел, просвети светом лица Твоего».
Між постаттю князя Володимира і престолом Христа художник зобразив у композиції невелику архітектурну деталь: зав’язана соломоновим вузлом подвійна колонка з витіюватою різьбленою капітеллю, написана білою фарбою, яка передає колір каменю (можливо, мармуру). Цей архітектурний елемент символізує стародавню церкву на Берестові, яку на зорі православ’я створив великий князь і самодержець св. Володимир.
Фрагмент стінопису XVII ст., розташований безпосередньо над колонкою, не проглядається – його закриває живописний шар більш пізнього часу. Тому є сенс вважати, що мармурова антична колонка могла бути підніжжям для скульптури, що символізувала тих язичницьких кумирів та ідолів, яких Володимир рішуче скинув з постаментів після прийняття християнства.
Справжньою знахідкою образу Володимира стали індивідуалізовані риси його обличчя. Трохи розкосі, розставлені віддалік один від одного очі і вилицювате худорляве обличчя з короткою сивою борідкою додають зовнішності князя якогось східного відтінку. Тому виразне портретне трактування Володимира одночасно є і досить неординарним.
Образ Хрестителя Русі у композиції XVII ст. церкви Спаса на Берестові залишається джерелом високої духовності, оскільки спадщина святого рівноапостольного князя Володимира – це не тільки наше минуле, це наше сьогодення і наше майбутнє.