Продовжуємо публікацію діаруша святителя Димитрія

1687 рік

Березня 4, в п’ятницю Хрестопоклонної сідмиці, преподобного Герасима, що на Йордані, о четвертій годині дня ...¹

1688 рік²

Березня 15, із монастиря святителя Христового Миколая Крупицького Батуринського, писав я до Москви до патріарха наступного листа³:

“Божою милістю, великому пану, святішому і всеблаженному отцю, кір Іоакиму, патріарху царственого міста Москви, і всія Рóссії та північних земель отцям отцю, і пастирям пастирю, моєму ж найвищому архіпастирю, премилостивому отцю і щонайбільшому благодійнику, смиренну мою до лиця землі перед ступнями ніг схиляючи главу, щонайнижче кланяюсь.

Перед святительство ваше, отця і архіпастиря нашого, і я, вівця отари твоєї, хоча й найостанніша, і нітрохи не знана, цим негідним писанням моїм (оскільки на краще не здатен) звертаюся, і до ступнів святих твоїх ніг припадаю, аби сподобитися святішим моїм архіпастирем знаним і згадуваним бути на ймення. До лиця бо земного великопостним поклонінням святині вашій, отцю і архіпастирю моєму, кланяючись, через посланника від вірного їх царської пресвітлої величності підданого, обох боків Дніпра гетьмана, Івана Степановича Мазепи відправленого і через особливого мого ієромонаха Дорофея, намісника монастиря нашого, приношу і даю в святіші ваші руки [прохання], аби святі великі книги [Четії Мінеї], [за] місяці грудень, січень і лютий, передані Вашим святительством на прохання колишнього гетьмана, задля адекватності⁴ житій святих, що пишуться в монастирі Батуринському мною, непотребним рабом, і підніжжям Вашим. Бо святительство Ваше до їх царської пресвітлої величності богомольця, а свого в Дусі Святому сина, преосвященного в Бозі кір Гедеона Святополка, князя Четвертинського, митрополита Київського, Галицького і Малої Рóссії, а перше до преподобнішого Варлаама, архімандрита Печерського, зволив писати про ті книги. Проте ті книги не у того преосвященного митрополита, ні у преподобнішого архімандрита, але в монастирі Батуринському, в моїх недостойних руках до сьогодні утримані, і з увагою читані. Від них же численну отримавши користь і звірившись зі святими житіями, у них написаними, віддаю їх святині вашій з подякою, і звіщаю, що в послусі святому, від малоросійської церкви мені дорученому, з Божою допомогою потрудившись, по немічній силі моїй, переписуючи з великих блаженного Макарія, митрополита Московського і всія Росії книг, і з інших християнських істориків, написав «Житій Святих» [на] місяців шість, почавши із вересня першого числа й до лютого останнього числа, у відповідності зі святими тими великими книгами в усіх історіях, і в повістях, і діяннях, святими здійснених, у підвизі їхньому та мучеництвах. І вже написані ті святі житія прочитані були, по-більшості, і обговорені певними визначними людьми, переважно в святій Лаврі Печерській. Нині ж, згідно з багатьма благоволіннями та бажаннями, хотів би задля духовної користі християн типографським [способом] їх видати; до чого найбільш схиляє мене частими писаннями преподобніший архімандрит Печерський. На таку справу, церкві Божій (як думаю) не непотрібну, вашого верховнішого архіпастирського прошу благословення. Благоволи, святіший і всеблаженіший отче, отецьке своє благословення мені, недостойному й непотребному рабу своєму препослати, як кормило добре й настанову премудру, й допомогу міцну; та тим вашим архіпастирським благословенням управлений, наставлений і [тим] підтриманий, зможу свою справу добре здійснити, [і] обговоренню церковному піддавши, опублікувати ті шість написаних місяців; якщо ж коли Божою допомогою і благословенням вашим архіпастирським здійсняться і видадуться, то (якщо Господь захоче, і живі будемо) й на наступне навернемося, й до вашого святійства чолом бити станемо про наступні святі книги. А ці нині через ваших посланців віддаючи вашому святительству, і себе з ними превеликій вашій архіпастирській милості і отецькому благословенню вручаю.

Вашого святительства, отця отцям і пастиря пастирям, панотця, архіпастиря і благодійника мого найбільшого найнижчий раб, смиренний ігумен Димитрій”.

Примітки
1. Тут в оригіналі втрачено один аркуш. У варіанті записів, який зберігається в ІР НБУВ, тут інший текст, який, зокрема стосується приставлення єп. Феодосія Василевича: «Березня 11: приставився єпископ Білоруський Феодосій Василевич у маєтності своїй в Любліні під Новим Двором».
2. Згідно з власноручними хронологічними записами св. Димитрія 20 липня цього року почалось друкування першого тому «Житій святих». Книга вийшла наступного року. Друкування книги було від початку ускладнено протидією малограмотного (із московських солдатів) патр. Московського Іоакима.
3. Серед іншого патр. Іоаким наказав повернути до Москви рукописні Четії-Мінеї митрополита Макарія, якими святитель користувався для написання житій московських і новгородських святих, а почасти використовував їх для заміни в примітках текстів з інших першоджерел, які б могли бути визнані «неблагонадійними». Приклад подібної дії знаходимо, зокрема у житії св. великомучениці Варвари, яке має надписання походження від зазначених Четій-Міней, але в їх тексті присутнє тільки надзвичайно коротке проложне житіє, яке мало що могло сказати свт. Димитрію про святу. Саме цьому присвячений наведений у записах лист патріархові.
4. В оригіналі: «согласия» – І. Ж.