Чи відомо вам, що

в Києво-Печерській лаврі богослужіння на храмове свято Успіння Пресвятої Богородиці з часів митрополита Київського, Галицького і всіє Русі Петра Могили (1633–1747) стали особливо урочистими?

Значною мірою цьому сприяло становлення нової церковної музичної мови – Києво-Печерського розспіву – через поєднання традиційного церковного співу з українським національним мелосом.

Згідно із лаврською традицією, серцевиною Успенського богослужіння слугувала найбільша святиня храму – ікона Успіння Божої Матері: в особливі моменти її приспускали на шовковій перев’язі перед Царськими вратами іконостаса.

Перед початком святкової літургії відбувалося водосвячення та хресна хода довкола Лаври – від Економічної брами, повз Святі врата і до Печерних, із зупинками перед ними та кропленням їх святою водою.

По завершенні Літургії для всіх, особливо нужденних, влаштовували трапезу за столами, поставленими довкруж Великої Печерської церкви (Успенського собору). Ця лаврська традиція брала свої витоки із заповіді преподобного Феодосія Печерського (1029–1074) піклуватися про злиденних та вбогих.

Наталія Литвин

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. Ікона «Успіння Пресвятої Богородиці» [інв. № КПЛ-Н-3381].