Відродженню Успенського собору – 20 років

Шановні друзі! Продовжуємо ознайомлювати вас із матеріалами, присвяченими історії Успенського собору Києво-Печерської лаври. Сьогодні до вашої уваги оповідь про напівлегендарну особистість, яка відіграла визначну роль у створенні головного храму Печерської обителі.

 

Одним із безпосередніх учасників будівництва Великої Печерської церкви вважають варяга Шимона. На підставі параметрів його золотого пояса робили розрахунки розмірів храму. В Печерському Патерику оповідається про двох братів – Фріанда і Шимона, синів померлого князя Африкана, яких їхній дядько Якун вигнав із власних володінь. Покидаючи батьківщину, Шимон зняв із виготовленого його батьком розп’яття золоті вінець і пояс. Водночас він почув “глас від образа”, який велів йому віднести святині прп. Феодосію на місце, де буде створено церкву в ім’я Пресвятої Богородиці. На морі під час буревія Шимону явилося видіння майбутньої церкви, звідки він і дізнався про її розміри.

Після прибуття в Київ варяга призначили “старшим”, очевидно, тисяцьким при сині князя Ярослава Всеволоді. 1068 року після отримання важкого поранення під час програної Ярославичами битви з половцями на р. Альта Шимон дав обітницю: в разі спасіння збудувати церкву, яку бачив у своєму видінні на морі. Після одужання варяг прийшов до прп. Антонія і передав йому реліквії і сповістив про бажання побудувати в монастирі церкву в ім’я Пресвятої Богородиці. Золотий пояс мав слугувати мірою під час будівництва, а вінець – висіти над жертовником. Із того часу Шимона стали звати Симоном, і він, приходячи в монастир, завжди жертвував великі гроші. Після тривалих бесід з ігуменом Феодосієм він прийняв православ’я з усім своїм “двором” у 3000 душ. Прп. Феодосій написав молитву про прощення гріхів предкам і нащадкам варяга, яку після смерті вклали в руку Симона. З того часу пішов на Русі звичай вкладати в руки покійному звиток із заупокійною молитвою. Симона, як колись обіцяв йому прп. Антоній, було першим поховано у Великій церкві. Сталося це невдовзі після освячення храму в 1089–1091 роках.

Як повідомляє “Патерик”, син Симона Георгій в 1096–1097 роках став ростовським тисяцьким. А Іпатіївський літопис додає, що в 1130 році він пожертвував на “окование” раки прп. Феодосія 500 гривень срібла і 50 гривень золота. Відомі й більш далекі нащадки Симона. Зокрема, у джерелах 1155 року, коли Юрій остаточно затвердився в Києві, а Георгій залишився його намісником у Суздалі, згадано суздальського князя Мину Івановича, який жив у ХІІІ ст.: “...род же его влечащеся от варяг, от Шимона князя Африкановича, Африкан же брат Якуна Слепого”. Від нього ж виводили рід московські тисяцькі Протасієвичі, а також письменники Аксакови. На лаврському кладовищі Різдвобогородицького бастіону спочиває донька Сергія Аксакова Софія (1835–1885) – далека родичка варяга Шимона.

Twitter icon
Facebook icon
Google icon
StumbleUpon icon
Del.icio.us icon
Digg icon
LinkedIn icon
MySpace icon
Newsvine icon
Pinterest icon
Technorati icon
Yahoo! icon
e-mail icon