«Мистецька спадщина»

Георгій Попов. Вівтарна картина церкви Прпп. Антонія і Феодосія Печерських «Розп’яття» (до 970-ліття першої літописної згадки про Києво-Печерську лавру)

Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Мистецька спадщина» ми продовжуємо знайомити вас із розписами церкви Прпп. Антонія і Феодосія Печерських (Трапезної).

У картині «Розп’яття», що розташована у вівтарі храму, Георгій Попов оточує хрест із Спасителем фігурами найближчих Христу людей. Майже впритул до розп’яття зображено Богоматір. Подавшись уперед, Марія торкається правою рукою одягу розп’ятого Сина. Ліва рука з хустинкою, притиснутою до грудей, немов змушує душу Матері не випускати назовні от-от готову вирватися розпач: поки Син живий, відчай зусиллям волі потрібно стримати. З глибокою ніжністю й співчуттям до безмірного горя, яке незабаром пізнає його Мати, спрямований на Марію погляд Ісуса. Глядач майже слухає їхній останній німий діалог. Йому «акомпанують» погляди й жести інших персонажів картини. З тривогою дивиться на Богоматір молодший учень Христа Іоанн. Руки Марії Магдалини, яка припала до ніг Ісуса, скорботно підняті до обличчя.

Подвійна кріпосна стіна й «тісні» лінії картинної рами надають сцені камерності, відокремлюючи розп’яття і три скорботні фігури поруч з ним від усього іншого світу.

Абсолютно очевидно, що наділяючи сцену одухотвореною емоційністю, підсилюючи аспект людських переживань, Г. І. Попов обрав шлях, прокладений В. М. Васнєцовим і М. В. Нестеровим. З численними образами святих Васнєцова персонажі картини Попова схожі виразними очима й затіненими повіками. В його обличчях присутня чистота й витонченість обрисів, що зближає їх з обличчями персонажів картин на страсну тему знаменитого російського художника.

Витончене обличчя Іоанна з благородним підборіддям викликає в пам’яті профільні образи страстотерпців Бориса і Гліба пензлю М. В. Нестерова з розписів київського Володимирського собору. Однак злегка укрупнені носи персонажів лаврського живописця сприяють формуванню зовсім іншого типажу – не російського (до чого обдумано прагнули і В. М. Васнєцов, і М. В. Нестеров), а, скоріш за все, семітського.

Підготовлено О. В. Пітатєлевою, с.н.с.

науково-дослідний відділ вивчення мистецької спадщини

Підпис до ілюстрації

Іл. 1. Г. І. Попов. «Розп’яття». Розписи церкви Прпп. Антонія і Феодосія Печерських. Початок ХХ ст.

Іл. 2. В.П. Верещагін. Шлях на Голгофу. Кінець ХІХ ст.

 

 

YouTube icon
Facebook icon
Twitter icon