Якою була знаменита «намісна» ікона Успенського собору  Києво-Печерської лаври

(до 970-ліття першої літописної згадки про Києво-Печерську лавру)

Шановні друзі! Сьогодні у рубриці «Духовна культура» пропонуємо ознайомитися з висновками вчених щодо іконографічного типу знаменитої «намісної» ікони Богородиці, яку з давніх часів шанували в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Чи була ця ікона «Успінням Богоматері», як це традиційно заведено вважати, або вона являла собою інший іконографічний тип?

Історія Києво-Печерського монастиря тісно пов’язана з розбудовою його найбільшої святині – Успенського собору, або Великої Печерської церкви. Храм було зведено, розписано й освячено за 16 років – з 1073 по 1089 р. Сакральним осердям Успенського собору була його «намісна» Богородична ікона. Згідно з давнім переказом, що зберігся у «Києво-Печерському патерику», цей образ надала грекам-будівничим Успенського собору Сама Богоматір. Вона зібрала їх у храмовому комплексі Константинополя – Влахернах. Цариця Небесна вручила майстрам Свою чудотворну ікону, яка мала стати головною в Успенському соборі, себто «намісною». Ікону передали в Києво-Печерський монастир ще до зведення Успенського собору – наприкінці 60-х – на початку 70-х рр. ХІ ст.

У Києво-Печерському монастирі під цією знаменитою «намісною» іконою розуміють саме образ «Успіння Богоматері», який ще називають «Києво-Печерським Успінням». Це невелика ікона (28×40 см) на горизонтально орієнтованій дошці, на якій представлено сцену Успіння Богородиці. Її шанували в Києво-Печерській лаврі як давньоруську, однак вона зникла під час Другої світової війни. Сьогодні у підвісному кіоті над Царськими вратами Хрестовоздвиженського храму на Ближніх печерах вшановують її пізніший список – першої половини ХІХ ст.

Натомість, розглянувши свідчення Києво-Печерського патерика, вчені дійшли висновку, що чудотворна «намісна» ікона виступає тут в іпостасі, яка не передбачає зображення «Успіння Богоматері». Передусім Києво-Печерський патерик ніде не дає зрозуміти, що «намісна» ікона Києво-Печерського монастиря була зображенням подій з життя Богоматері, зокрема Її Успіння: всюди в Патерику йдеться про ікону як про зображення Самої Богородиці. По-друге, Києво-Печерська ікона «Успіння» дуже маленька за розмірами, зображення ликів на ній дрібні. Повідомлення ж Патерика про чудотворну «намісну» ікону змушують визнати, що зображення, представлене на ній, було не груповим і притому доволі значним. Так, із Києво-Печерського патерика дізнаємося про чудесне нічне видіння грецьким майстрам-іконописцям, які розписували Успенський собор. Тут сказано, що «чудна ікона намісна», яка містилася в храмі, промовляла до майстрів. Той факт, що у сказанні описано зображення Богородиці, Яка звертається з промовою до людей, зовсім не відповідає зображенню «Успіння», де, як відомо, Богоматір представлено вже спочилою, на смертному одрі, а Христос тримає у руках Її душу. Ці та інші нюанси оповіді Патерика про «намісну» Богородичну ікону Києво-Печерського монастиря змусили вчених дійти логічного висновку, що нею була не ікона «Успіння», а інший Богородичний образ. Ікону ж «Успіння» шанували у Києво-Печерському монастирі ще з більш давніх часів, ніж «намісну». Ймовірно, її приніс у Київ прп. Антоній Печерський зі святої гори Афон. Цікаво, що руський монастир Ксилургу на Афоні, де, як вважають, прийняв чернечий постриг прп. Антоній Печерський, було присвячено саме Успінню Богоматері.

Сьогодні чимало дослідників вважають, що знаменитою «намісною» іконою Успенського собору Києво-Печерської лаври був образ «Тронної Богоматері» – «Цариці Небесної» («Панахранти» – «Всемилостивої», «Всецариці»). Згідно з даними джерел, у Влахернах було чотири головних шанованих образи Богоматері: у каплиці Агіа Сорос – «Оранта», яка явилася у видінні св. Андрію Юродивому; у каплиці Джерела – «Знамення» й «Тронна Богоматір з Немовлям попереду»; у базиліці – чудотворна ікона «Богоматері Ласкаючої» чи «Богоматері Брефократуси Влахернської». Тож образ «Тронної Богоматері з Немовлям попереду» був серед Влахернських ікон, що містилися у каплиці Джерела. Значить, був прямий зв’язок між Богородичним «намісним» образом, принесеним у Києво-Печерський монастир, та влахернською святинею, яка, найімовірніше, була для нього взірцем.

Саме «намісна» ікона Богоматері з Успенського собору Києво-Печерської лаври стала взірцем для ікони «Богоматір Свенська Печерська», яку представлено в образі Цариці Небесної – Тронної Богородиці. За давнім переказом, останню ікону шанували як святиню Успенського собору Києво-Печерського монастиря. Після розорення монголо-татарами Києва ікону було перенесено у Брянськ. Цей чудотворний образ зцілив від сліпоти у 1288 р. місцевого князя Романа, сина Михайла Всеволодовича – чернігівського князя, який зазнав мученицької смерті у Золотій Орді. Роман Михайлович заснував на місці, де сталося диво, монастир на честь Успіння Божої Матері. Згодом ікона уславилася багатьма зціленнями сліпих та біснуватих, а також захищала монастир і місто від ворогів.

Датування ікони «Богоматір Свенська Печерська» є неоднозначним. Деякі дослідники відносять її до початку ХІV ст., а інші – до доби прп. Аліпія Іконописця, тобто до кінця ХІ ст. У 1925 р. ікону вивезли у Центральні державні реставраційні майстерні (ЦДРМ) з Успенського собору Свенського монастиря, розташованого за 3 км від Брянська, на р. Свинь. У 1930 р. з ЦДРМ ікона потрапила у Третьяковську галерею, де вона зберігається й понині.

Підготувала к.і.н., провідний науковий співробітник

науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини Мар’яна Нікітенко.

Ілюстрації

Іл. 1. Ікона «Києво-Печерське Успіння Богоматері». Російський музей. Санкт-Петербург (остання чверть ХVIII ст.)

Іл. 2. Ікона «Успіння Божої Матері» – одна з найбільших святинь Києво-Печерського монастиря. Фото початк ХХ ст.

Іл. 3. Ікона «Богоматір Свенська Печерська