Продовжуємо публікацію діаруша святителя Димитрія

1692 рік

Лютого 14, в перший тиждень Святого Великого Посту, перед обіднею, облишив я і здав ігуменство моє в Батуринському монастирі для спокійнішого життя і писання житій святих; а на моє місце просить братія отця Пахомія Ходоровича.

У вівторок Хрестопоклонної седмиці Пахомій Ходорович в’їхав на ігуменство в монастир Батуринський, березня в 1 день.

Квітня 29 від преосвященного отця Варлаама Ясинського, митрополита Київського до ясновельможного його милості Іоанна Мазепи гетьмана через преподобного отця Інокентія Монастирського, ігумена Кирилівського Київського, духовне слово на листі, власною митрополита рукою писаному, було подано таке: «Передати ясновельможному благодійнику бажання митрополита, аби в столичному гетьманському місті Батурині був особливий протопоп, при церкві Святої Животворної Трійці, що тримав би намісництво від митрополита Київського, і був за ступенем перший по Київському протопопові задля честі гетьманської так само, як і Київський перший задля честі столиці перших самодержців Рóссійських. Також аби і в монастирі Батуринському був архімандрит, а саме: той самий пречесний отець Димитрій, а оскільки до архімандрії зазвичай належать й інші монастирі, то аби володів архімандрит Батуринським Глухівським монастирем і Максаківським, і ще, якщо є до нього [ще який] найближчий»¹.

Вересня 13 високопреподобний отець Феодосій Углицький, архімандрит Єлецький і Чернігівський, посвячений у Москві в архієпископи на престол Чернігівський за життя теперішнього архієпископа Чернігівського преосвященного Лазаря Барановича; а грудня 9 на Зачаття Пресвятої Богородиці, в Батурин приїхав, повертаючись із Москви².

1693 рік

У Великий Піст привезені мені з Гданська книги Болланда про життя святих³.

Того ж року, по Воскресінні Христовому, вибираюся із пустині в Київ у типографію: Боже поможи! Травня 1 дня.

Травня 9, на перенесення мощей св. Миколая, прибув я в монастир Печерський.

Липня 10, в день Антонія Печерського, почав друкувати грудень місяць⁴.

Вересня 1 преставився преосвященний архієпископ Чернігівський Лазар Баранович, великий стовп церковний.

1694 року, в Петрів піст, прийняв я ігуменство в монастирі Глухівському.

1696 рік

Січня 29 преставився благочестивий цар і великий князь Іоанн Олексійович.

Лютого 5 преосвященний архієпископ Чернігівський, Феодосій Углицький, преставився.

Примітки

1. Останню пропозицію можна пояснювати тим, що Варлааму не подобалося, що свт. Димитрій залишив ігуменство у Батурині.

2. Св. Феодосій народився у 30-х рр. XVII ст. на Поділлі в сім’ї священника. Походив із давнього шляхетського роду Полоницьких-Углицьких. Навчався в Києво-Могилянському колегіумі та за кордоном. Пізніше жив у Крупицькому монастирі. Змолоду був адептом найсуворішого чернечого підвизу. Посівши 1664 р. ігуменство у Видубицькому монастирі, він швидко зібрав навколо себе великий гурт прихильників строгого подвижництва, для яких 1680 р. заснував на видубицькому хуторі Михайлівщина спеціальний скит. Протягом 1678–1680 рр. св. Феодосій був київським намісником Лазаря Барановича, який, ставши місцеблюстителем Київської митрополії, продовжував жити у Чернігові. 1688 р. він посів архімандрію в Чернігівському Єлецькому монастирі, де допомагав Лазарю в управлінні єпархією. З 1691 р. став офіційним помічником архієпископа, а 1692 р. офіційно висвячений на чернігівську єпархію московським патріархом Адріаном ще за життя Лазаря. Його управління єпархією було позначене надзвичайним підйомом чернечого життя. Помер 5 лютого 1696 р., похований у Борисоглібському соборі. На його могилі невдовзі стали відбуватися чудеса, що сприяло поширенню його вшанування серед місцевого суспільства. Однак, синодальна влада воліла того не помічати. Лише 1896 р. під тиском громадськості його мощі було перенесено до Спасо-Преображенського собору та канонізовано з днем пам’яті 5 лютого.

3. Тобто Acta sanctorum боллендистів – велике католицьке агіографічне зібрання.

4. Згідно з власноручними хронологічними записами св. Димитрія, друкування книги «Житія святих» було закінчено в січні 1695 р. С. Величко повідомляв про вихід другого тому «Житій святих» під 1695 р.: «Року від розподілу стихій 7203, а від сповиття пеленами Немовляти, що небо хмарами покриває, 1695. На самому початку року вийшла з Києво-Печерської друкарні друга тримісячна книга «Житій святих», яка починалася від грудня, складена Димитрієм...». Книгу було відправлено до Москви, де вона отримала позитивну оцінку патріарха, який підтвердив це грамотою (її текст наведено Самійлом Величком) і, нарешті, довгожданих Макарівських міней, потрібних святителю для роботи, які прибули до Києва в лютому 1896 р.