Цього тижня пропонуємо вашій увазі добірку листівок 1960-х рр. із зображенням архітектурних пам’яток Києво-Печерського державного історико-культурного заповідника (саме таку назву він отримав у 1962 р. замість попередньої «Державний заповідник-музей “Києво-Печерська лавра”»).

Набори листівок стали наймасовішою тогочасною поліграфічною продукцією, присвяченою Києво-Печерській лаврі та її пам’яткам. Зазначений на них наклад – 100 тисяч примірників (у 1966 р.), 160 тисяч (у 1969 р.) – свідчить, що інтерес до Заповідника як туристичного об’єкта невпинно зростав. Підписи на листівках виконано трьома мовами – українською, російською та англійською – отже, розраховані вони були й на іноземних туристів. А проте навіть у коротких підписах до світлин зчитуються ідеологічні штампи. Під зображеннями дзвіниць на Ближніх і Дальніх печерах, друкарні, пекарні і книжкової крамниці вказано, що їх будував «лаврський кріпак» С. Ковнір, якого іноді зазначено навіть архітектором. Насправді ж Степан (або Стефан) Дем’янович Ковнір, талановитий майстер кам’яних справ, який брав участь у побудові або перебудові багатьох лаврських споруд, ніколи кріпаком не був, та й жив у Печерському містечку досить заможно. Але час вимагав показати образ бідного кріпака-самородка, який перевершив сучасних йому знаних фахівців. Цікаво, що жоден інший лаврський архітектор в підписах не вказаний. На звороті світлини із зображенням церкви Спаса на Берестові (іл. 10) можна прочитати: «Пам’ятка архітектури XI–ХІІ ст. Усипальниця засновника м. Москви князя Юрія Долгорукого» – знову типове ідеологічне перекручення радянської пропаганди, а от С. Ковнір, який тривалий час був її старостою, звісно, тут вже не згаданий.

Загалом більшість зображень повторюють сюжети, знайомі нам ще за дореволюційними світлинами, але на них можна побачити зміни, що сталися з архітектурним ансамблем: впадає в очі не лише порожнеча на місті, де колись стояв головний храм Лаври, а й відсутність деяких добудов ХІХ ст., що їх реставратори 1940–1950-х рр. прибрали, вважаючи зайвими. А на фото № 13 можна побачити порожній асфальт на місці, де з 1911 р. був надгробок П. Столипіна – його знесли на початку 1960-х рр., напередодні приїзду високоповажних гостей – «про всяк випадок».

У наступному випуску проєкту «На згадку про Києво-Печерську лавру» ви дізнаєтесь про ілюстровані буклети 1960-х рр., що оповідали про Києво-Печерський заповідник.

Підписи до ілюстрацій:

1. Обкладинка набору листівок 1966 р.

2. Микільська церква. Фото І. Єгудіна

3. Трапезна палата, західний фасад. Фото І. Єгудіна

4. Хрестовоздвиженська церква. Фото І. Єгудіна

5. Екскурсія в Києво-Печерському державному історико-культурному заповіднику. Фото І. Єгудіна

6. Колишня пекарня і книжкова крамниця (так званий «Ковнірівський корпус»). Фото І. Єгудіна

7. Вид на Дальні печери із заходу. Фото Г. Логвина

8. Вид на Ближні печери із заходу. Фото І. Єгудіна

9. Обкладинка набору листівок 1969 р.

10. Церква Спаса на Берестові. Фото І. Єгудіна

11. Спуск до Нижньої лаври. Аркбутани лаврської друкарні. Фото В. Соловського

12. Фасад корпусу келій соборних ченців. Фото І. Кропивницького

13. Церква прпп. Антонія і Феодосія з трапезною палатою. Фото І. Кропивницького

14. Зображення довоєнного Успенського собору і його руїн. Фото Г. Логвина

15. Вид на Києво-Печерську лавру з півдня. Фото В. Соловського