«Духовна культура»

З історії техніки золотної вишивки (за матеріалами колекції Заповідника)

(до 95-ліття Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»)

Дорогі друзі! Сьогодні у рубриці «Духовна культура» пропонуємо вам продовжити знайомство з техніками золотної вишивки в оздобленні українських церковних тканин XVII–XVIIІ ст.

Починаючи з перших десятиліть XVIIІ ст. в українському церковному гаптуванні спостерігається поступовий перехід від техніки «в прикріп за лічбою» до техніки «за картою». Новий спосіб, який не потребував рахування ниток істотно спрощував процес золотної вишивки та економив час виконання. Він полягав у тому, що малюнок-прорис попередньо наносили на т.зв. «карту»: склеєний з полотном папір, шкіру, войлок або пергамент. Вирізану по краях і надрізану різаком на місцях закріплень для ниток «карту» наклеювали на тканину виробу за допомогою клейстеру. Металеві нитки щільно накладали на цупке підстелення і крізь підготовлені шилом отвори закріплювали робочою ниткою шовку. Стібки закріплень ховали вглиб проколотого картону або маскували срібними чи золотними шнурочками, що прокладали за контурами зображень. Після закінчення роботи поверхню гаптування проклеювали борошняним клейстером і підсушували для надання твердості. У результаті утворилися блискучі, ніби карбовані поверхні, що за художньо-стилістичними ознаками дотичні до творів українського золотарства. Зображальні можливості гаптування «за картою» посилювали й вставки живопису у місцях облич, рук і ніг персонажів.

Спосіб гаптування «за картою» надавав майстриням широкі можливості у передачі складок одягу, які під впливом стилістики бароко набули небаченої досі пишності та пластичності. Наприклад, у гаптованій композиції «Покладення до гробу» в центрі воздуха 1746 р. з колекції Заповідника (КПЛ-Т-1005) саме ритмікою ліній прикріпів утворено багате драпування персонажів та передано важкі бганки плащаниці, на якій лежить Христос. Окремим прийомом гаптування «за картою», що також можна бачити у виконанні цієї пам’ятки, є використання «фальшивих» прикріпів, що мають вигляд коротких рисок або ромбів, утворених поодинокими крапками (картон у цих місцях протикали шилом). Ці закріплення не мали конструктивного значення і були радше декоративного характеру, пожвавлюючи одноманітний блиск металевих поверхонь грою світла.

«За картою» також вишивали сканню – різнокольоровим шовком, скрученим із золотною чи срібною ниткою. З середини XVIIІ ст. активне використання сканих ниток у зображенні хмар стало характерною особливістю робіт Києво-Флорівського гаптарського осередку.

 

Підготувала А. Г. Варивода, к.і.н.,

провідний н.с. науково-дослідного відділу вивчення мистецької спадщини

 

Підписи до ілюстрацій:

Іл. 1. «Покладення Христа до гробу». Фрагмент гаптованої композиції на воздуху 1746 р. (КПЛ-Т-1005). Гаптування золотними, срібними і сканими нитками технікою «за картою».

Іл. 2. Фрагмент гаптованої композиції «Деісус з апостольським чином» на опліччі фелона 1726 р. (КПЛ-Т-235).

 

YouTube icon
Facebook icon