Ми продовжуємо оповідати про відтворення архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври у повоєнні роки.

Незважаючи на всі тогочасні труднощі, нестачу будівельних матеріалів та кваліфікованих робочих рук, працівники Заповідника поступово розчищали та відбудовували пам’ятки на його території. Тільки впродовж  1948 року було відреставровано 9 корпусів повністю і ще 3 частково, в т.ч. два великі келійні   корпуси, а також дах Трапезної палати. Окрім того, відремонтовано Малярну башту  та частину фортечних мурів. В 1949 році здійснили ремонт купольної частини Великої лаврської дзвіниці. Для того, щоб пришвидшити відновлювальні роботи, частину корпусів здали в оренду іншим організаціям за умови проведення реставрації. У 1947–1948 роках орендарі відновили ще 6 корпусів.

Велику загрозу  пам’яткам Лаври становили зруйновані комунікації: водогін та дренажна система. 10 липня 1945 року сталася велика аварія з проривом води північніше руїн Успенського собору. В 1948 році посилилися зсувні явища на Нижній території, що загрожувало існуванню печерних лабіринтів. Це змусило приділити серйозну увагу підземному господарству – в 1948–1950 роках відновлено близько 300 м штолень.

Тривала розчистка руїн Успенського собору. Одночасно проводили і археологічні дослідження решток храму. Було знайдено близько 500 цінних зразків тканин і шитва ХVІ–ХІХ ст., колекцію дерев’яних хрестів ХVІІ–ХІХ ст., понад 2000 виробів з металу та їхніх фрагментів (значна частина з яких – срібні). Дивом уцілів мармуровий барельєф з надгробного пам’ятника генерал-фельдмаршалу П. О. Румянцеву-Задунайському роботи відомого скульптора І. Мартоса. Нині його як складову частину відновленого пам’ятника можна побачити в інтер’єрі Успенського собору. Було віднайдено деталі надгробного пам’ятника національному  герою Греції К. Іпсіланті роботи не менш відомого скульптора С. Піменова (старшого). Цей пам’ятник теж відновлено, і він нині прикрашає затишне подвір’я на південь від Троїцької надбрамної церкви. Також з-під руїн підняли велику християнську святиню – гробницю з перстом першомученика архідиякона Стефана, яка нині зберігається у Великій Печерській церкві.

Але, незважаючи на всі зусилля, повністю розчистити рештки головного храму Лаври вдалося лише на початку 1960-х років. До того ж часу тривала й ліквідація руйнувань, спричинених війною.

Разом з архітектурним ансамблем відновлювали й  колекції Києво-Печерського заповідника. Але про це – у наступному випуску проєкту «На згадку про Києво-Печерську лавру».

Підписи до ілюстрацій:

1. Реставрація корпусу келій соборних старців (№ 4)

2-3. Відбудова даху корпусу чернечих келій (№ 3)

4. Відновлення карнизів келійних корпусів

5-6. Ремонт лаврських курантів

7. Зруйновані фортечні мури і підпірна стіна оглядового майданчика

8-9. Реставрація фортечних мурів (на спуску до печер)

10. Підпірна стіна оглядового майданчика під час реставрації

11. Розчистка руїн Успенського собору. 1940-ві рр.

12. Церковне облачення, знайдене під час розчистки руїн Успенського собору

13. Розчистка руїн Успенського собору. 1950-ті рр.