Про що розповідають давні поховання: у Києво-Печерській лаврі відбулася Всеукраїнська наукова конференція
Як давні поховання допомагають досліджувати історію та що потрібно для їхнього збереження — цим питанням присвятили П’яту Всеукраїнську наукову конференцію «Танатологія: смерть та навколо смерті у європейській культурі». Її провели 13 листопада Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» та Інститут археології НАН України.
Конференцію приурочили до 975-ліття Лаври та 100-річчя Національного заповідника. Цьогоріч дослідники зосередилися на історичних похованнях і кладовищах у сакральних просторах — при храмах та монастирях.
Для Києво-Печерської лаври ця тема має особливе значення. На її території є кілька кладовищ, а в Успенському соборі та навколо нього відомі сотні поховань. У Ближніх і Дальніх печерах спочивають понад 120 преподобних печерських.
«З давніх часів монастир був місцем упокоєння багатьох вірян, які приходили і давали вклади, щоб бути похованими на монастирському цвинтарі. Особливо це стосується Києво-Печерської лаври, бо це давня традиція. Існувало повір’я, що похованому в Лаврі одразу уготоване місце в раю. І саме тому протягом багатьох століть люди йшли сюди і робили внески», — розповів заступник генерального директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» з наукової роботи Костянтин Крайній.
За його словами, значна частина поховань в Успенському соборі та навколо нього була пошкоджена або знищена під час вибуху 1941 року. Водночас у Лаврі зберігається понад 70 могильних плит, більшість із яких походить із храму або з території біля нього.
Великий цвинтар існував і біля церкви Спаса на Берестові — приблизно з XIV–XV до XIX століття. Він налічував сотні поховань. Ще одне меморіальне кладовище розташоване на бастіоні Різдва Богородиці за однойменною церквою на Дальніх печерах. Чимало могил є й біля інших лаврських храмів, зокрема Хрестовоздвиженської церкви.
Саме некрополь біля Спаса на Берестові став основною темою колективної монографії за результатами розкопок 2018–2019 років. Про неї на конференції розповіли археологи Національного заповідника Сергій Тараненко та Юлія Мисько, а також завідувач відділу археології Києва Інституту археології НАН України Всеволод Івакін. Дослідник пам’яток Національного заповідника Олександр Романченко присвятив свою доповідь поховальній символіці храму.
Інші виступи допомогли поглянути на лаврську спадщину через окремі пам’ятки та людські історії. Учений секретар Національного заповідника Олександр Старух розповів про надгробний пам’ятник князю Костянтину Іпсіланті. Історик Ярослав Затилюк розглянув поховання князів Корецьких, а історикиня Ольга Яшна — меморіальні написи на предметах юдаїки з фондів Національного заповідника.
Окрему частину конференції присвятили печерським святим: історії їхнього вшанування, дослідженню та збереженню мощей. Антропологиня Інституту археології НАН України та Національного заповідника Олександра Козак розглянула феномен муміфікації в середньовічній та ранньомодерній Європі.
Про морфологічне дослідження й цифрове документування мощей святих Києво-Печерської лаври вона розповіла разом із професорами Національного університету біоресурсів і природокористування України Олегом Мельником та Геннадієм Ткачем, а також завідувачем відділу збереження печер Національного заповідника Олегом Ричком.
Програма охопила й поховальні пам’ятки за межами Лаври — від середньовічних могильників до місця поховання цадика Мордехая Чорнобильського в селі Гнатівка на Київщині. Ці дослідження допомагають краще зрозуміти поховальні звичаї різних часів і культур.
Матеріали своїх досліджень учасники конференції зможуть опублікувати у виданні Національного заповідника.


















