Чи відомо вам, що наприкінці 1950-х рр. Державний заповідник-музей «Києво-Печерська лавра» мав майже два десятки орендарів?

Приміщеннями історико-архітектурного комплексу користувалися різні установи, функції й завдання котрих часто-густо не збігалися з інтересами збереження й популяризації культурної спадщини. На території Заповідника-музею можна було відшукати представництва проєктного інституту Міністерства промислових товарів широкого вжитку СРСР (корпус № 24), Українського відділення Всесоюзного проєктного інституту торгівлі та громадського харчування, Українського науково-дослідного інституту торгівлі та громадського харчування Міністерства торгівлі УРСР (корпус № 9), Інституту металокераміки АН УРСР (корпус № 11, 11а, 11б, 13, 14, 15, 16, 18; тепер – Інститут проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича НАН України), Українського відділення художнього фонду (корпус № 30), Державного видавництва художньої літератури (корпус № 21), Республіканських науково-реставраційних виробничих майстерень (корпус № 20, 22, 23), технікуму підготовки культурно-освітніх робітників (корпус № 5, 10, 72), управління будівельно-монтажного тресту «Укрлегстроймонтаж» (корпус № 26), артілі «П’ята пятирічка» (корпус № 32, 33) тощо.

Анна Яненко

Підписи до ілюстрацій:
Іл. 1. Схематичний план Заповідника-музею «Києво-Печерська лавра». 1959 р.