Представляємо до вашої уваги нові археологічні знахідки та невідомі артефакти з колекції Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Давньоруські книжкові застібки з території церкви Спаса на Берестові

Під час науково-рятувальних робіт на території Спаса на Берестові, проведених науково-дослідним сектором археології НКПІКЗ під керівництвом кандидата історичних наук Сергія Тараненка та Архітектурно-археологічною експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом кандидата історичних наук Всеволода Івакіна було знайдено з вигляду непримітні, але важливі за своїм історичним значенням артефакти давньоруського часу. Це виготовлені з кольорового металу три складові книжкових застібок: кинджалоподібна з отвором та дві ліроподібні.

Застібки – пристосування для скріплення країв кришок оправи книги, що щільно притискало аркуші один до одного і так фіксувало їх у незмінному стані, а також зменшувало проникнення вологи всередину пергаменного блока. Звичайно застібка являє собою 2 частини, розташовані на верхній та нижній кришках. Очевидно, наші знахідки збереглися від однієї з книг богослужбового характеру: вважають, що в кожній парафії у давньоруський час для молитовних потреб мали використовувати до 8 книг (хоча на практиці їх могло бути й менше). Спочатку їх, вірогідно, привозили грецькі й болгарські священики, а з ХІ ст. було розпочато їхнє місцеве виготовлення за візантійським взірцями. На оправах ХІІ – початку ХIV ст., що дійшли до нас, застосовували врізні шпенькові застібки, кількість яких коливалася від двох (на бічному ребрі кришки) до чотирьох (по одній на коротких торцях і дві – на бічному торці). Таку застібку можна побачити на Службовій Мінеї початку ХІІ ст. з бібліотеки Софійського собору в Новгороді.

Незважаючи на зовнішню схожість, абсолютної подібності між однотипними застібками немає. Шпеньки, наприклад, мають навершя різного розміру і конфігурації (подовжені, шароподібні, гладенькі, канельовані) і основну частину різної довжини і форми. Багато таких застібок походить із Херсонеса ІХ–ХІ ст., причому їх особливістю вважають наявність отвору в центрі «леза», часто зламаного саме в цьому місті. Дослідники пов’язують це ще з коптською традицією, від якої бере початок візантійська. За нею в ребро кришки вставляли кістяний шпеньок із отвором, через який проходив вбитий гвіздок, що надійно скріплював кришку із застібкою. Шпеньки, що збереглися в оправах книжок ХІІ–ХIV ст., часто таких отворів не мають.

Кинджалоподібні застібки, що відомі на давньоруських пам’ятках науковці досить довго інтерпретували як амулети. Теза про те, що подібні вироби могли використовувати як мініатюрні моделі меча із функціями оберега, підкріплюється знахідками в’язок амулетів, де вони наявні. Такі набори відомі на території Скандинавії та Русі, їх носили у намисті або кріпили до поясу чи скриньки. Але у нашому випадку шпеньок використовували, очевидно, саме як складову книжкової застібки, вірогідно, разом із ліроподібною застібкою-петлею. Аналогічні, крім Херсонеса, походять з розкопок Києва, Рязані, Москви, Серенська, Новогрудка, Володимира-на-Клязьмі та інших давньоруських міст.

Висловлюємо вдячність керівнику Групи археологічних геоінформаційних досліджень к.і.н. Ользі Манігді і особисто к.і.н. Володимиру Гнері.

На фото:

1. Давньоруські застібки, знайдені на території церкви Спаса на Берестові

2. Візантійська застібка на тричастинному ремені

3. Конструкція візантійської застібки (за: Гальченко О. М. Оправа східнослов’янських рукописних книг та стародруків в Україні: історія, структура, опис. Київ, 2005)

4. Приклад реконструкції книжкової застібки