Походження Успенської топонімики Києво-Печерської лаври (продовження)

Шановні друзі! У попередніх публікаціях ми вже звертали увагу, що присвята Києво-Печерської лаври Успінню Божої Матері походить передусім зі Святої Гори Афон і з Єрусалиму, де на Святій Горі Сіон відбулося Успіння Богородиці, а в Гефсиманії Її було поховано. Саме Єрусалимський топос втілено в лаврських печерах, які за своєю конструкцією є не лише Гробом Господнім, а й Гробом Богоматері. Також присвята Києво-Печерського монастиря і його головного храму Успінню Богоматері мала за своє джерело Влахернський храмовий комплекс у Константинополі, де зберігався “поховальний одяг” і Риза Богоматері. Успіння Богоматері було храмовим святом Влахернської церкви, яка мала значний вплив на ранній Києво-Печерський монастир, що його також присвятили Успінню.

Важливо, що існувало ще одне важливе джерело такої присвяти. Зокрема існує думка, що Успенська присвята головного храму Києво-Печерської лаври, так само як і його назва – “Велика церква”, походять із монастиря патріарха Олексія Студита в Константинополі. Цей добре відомий монастир часто згадують візантійські джерела. Вважають, що обитель містилася у верхів’ях Босфору, однак не відомо на якому з його берегів – європейському чи азійському. Освячення головного монастирського храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці відбулося 14 серпня 1034 р. Для обителі Олексія Студита створили спеціальний устав з двох частин: синаксарної (богослужбової) і дисциплінарної (ктиторської), в основу яких покладено нормативні тексти константинопольського монастиря святого Феодора Студита. Тож Феодосій Печерський, який запровадив цей устав у Києво-Печерському монастирі, сприймав його як устав знаменитого ієрарха Феодора Студита. Звернімо увагу, що головний храм константинопольського монастиря Олексія Студита присвятили Успінню Богоматері. Оскільки у Синаксарі (богослужбовій частині) уставу цього монастиря великого значення надано відправі Успіння Богородиці, це відбилося на присвяті головного храму Печерської обителі, адже саме богослужбова відправа є “твірною основою” православного храму.

Отже, маємо чотири великі сакральні осередки, звідки у Києво-Печерський монастир “трансльовано” Успенську топоніміку: 1) Свята Гора Афон, 2) Єрусалим (Сіон і Гефсиманія), 3) константинопольські Влахерни і 4) константинопольський монастир патріарха Олексія Студита.

Важливо, що до появи Києво-Печерського монастиря у Давньому Києві існувала Десятинна церква, також присвячена , як вважають, Успінню Богоматері. Тож, можливо, цей київський першохрам суттєво вплинув на преподобних Отців Печерських, які так само присвятили свою обитель Успінню Богородиці. Оскільки питання про присвяту Десятинної церкви безпосередньо пов’язане з нашою темою, ми розглянемо його у наступних публікаціях.

Мар’яна Нікітенко

 

Ілюстрація:
Поставлення Олексія Студита Константинопольським Патріархом. Візантійська мініатюра

YouTube icon
Facebook icon
Twitter icon