9 березня 2019 року з нагоди 205-ої річниці від Дня народження Тараса Григоровича Шевченка працівники Заповідника вшанували пам’ять Кобзаря та поклали квіти до пам’ятного знака, встановленого у 2014 році за сприяння фонду “Рідна країна”.

Творчий діалог Тараса Шевченка – письменника і митця з Києво-Печерською лаврою розпочався, мабуть, ще у дитинстві. Про дитячі роки малого Тараса писав український історик, видавець і редактор журналу “Киевская старина” Феофан Лебединцев (літ. псевдонім Ф. Лобода): “вечорами повторював псалтир і читав житіє святих, у вільні години малював вуглиною на коморі й стайні півнів, людей, церкву і навіть Київську дзвіницю”.

Тарас Шевченко був у захопленні від величі архітектурних споруд,  краєвидів Києво-Печерської лаври – найбільшої і найвизначнішої серед православних святинь України. Збереглося три малюнка Тараса Шевченка олівцем 1843 року – “Дальні печери Києво-Печерської лаври”, “Київ з-за Дніпра”, незавершений малюнок «Київ з боку Дніпра” і сепія “Церква Всіх святих у Києво-Печерській лаврі” (1846). Не знайденими залишилися твори художника: “Печери Київської лаври”, “Лаврська церква з дзвіницею” (кілька варіантів), “Старці”, “Портрет отамана старців”, на яких зображено Лавру.

Перебуваючи у далекому засланні, Т. Шевченко часто згадував про Києво-Печерську лавру з її храмами, славетною дзвіницею, воротами Миколи Святоші і світової слави знаменитою друкарнею. Вигляд з ґанку якої особливо вражав: “Хто, буваючи у Києво-Печерській лаврі не відпочивав на ґанку друкарні, про того можна сказати, що він був у Києві і не бачив Київської дзвіниці. Мені здається, що ніде ніякий зовнішній вид так не доповнить сердечної молитви, як вид з ґанку лаврської друкарні. Я довго, а можливо й ніколи не забуду цього знаменитого ґанку”. “Багато літ і зим вже пролетіло над моєю самотньою, вже посивілою головою. Я знову в Києві і знову вчащаю до заповідного ґанку...”