Шанування Покрови Пресвятої Богородиці в світлі храмових посвят

Початки шанування Покрови Пресвятої Богородиці сягають перших століть християнства на Русі. Ймовірно, що в Києві свято Покрови почали відзначати у 1103 р. з ініціативи князя Володимира Мономаха. Але в давньоруський час найбільш поширеним серед Богородичних був Успенський культ: 6 із 10 кафедральних соборів та понад 30 міських парафіяльних церков кінця XI–XIII ст. було присвячено Успінню, зокрема, і головний храм Печерського монастиря.

Розквіт шанування Покровського культу припадає на XVII–XVIII ст. Свято Покрови стає одним із найголовніших на Запорозькій Січі, далі, разом із домінуванням в економічному, політичному, культурному та релігійному житті козаччини, поширюється в Гетьманщині.

Доказом популярності Покровського культу є велика кількість ікон Покрови Богородиці, що побутували в той час. Чи не самим значним свідченням особливого шанування певного свята чи святого є перелік освячених на його честь храмів та монастирів. За підрахунками, зробленими ще Дмитром Яворницьким, на Запорозькій Січі 13 церков було присвячено Покрові Богородиці, 8 – свт. Миколаю, 3 – архістратигу Михаїлу.

Реєстр храмів, що функціонували в Київській митрополії у 1780–1783 рр., дозволяє говорити про посвяти 973 парафіяльних храмів у 8 з 10 полків Гетьманщини. Покровських церков було 115 (12%), що найбільше в порівнянні з іншими Богородичними посвятами, яких загалом реєстр фіксує 300 (31%). Кожна третя церква в Київській митрополії XVIII ст. підтверджувала особливе шанування Богородиці та віру в Її заступництво. Кількість храмів на честь Покрови Пресвятої Богородиці в Київській митрополії поступається лише храмам, присвяченим свт. Миколаю Мірлікійському. Покровський культ був другим за популярністю після Миколаївського. Покровські храми, що розосереджені географічно, були властиві як сільському, так і міському сакральному простору. Виняткове місце це свято посідає в сакральній культурі Києва: з-поміж 27 церков міста дві були Покровськими.

Отже, у ХVII–XVIII ст. Покровський культ стає домінуючим, на відміну від Давньої Русі, де більш шанованим був Успенський. Зазначимо, що два свята мали різне ідейно-смислове навантаження. Якщо для Успіння Пресвятої Богородиці важлива «благодать смерті», то для Покрови Пресвятої Богородиці – «благодать захисту». Для ранньомодерного соціуму Гетьманщини головнішою стає ідея «благодаті захисту» Божої Матері, аніж приклад її «ідеального земного життя», яке завершує «ідеальна смерть». Окремий індивід і суспільство в цілому прагнуть спокою, опори і заступництва. І це соціальне замовлення знаходить віддзеркалення у виборі небесних покровителів.

Підписи:

Іл. 1. Ікона «Покрова Пресвятої Богородиці». Друга половина XVIII ст. (КПЛ-Ж-1615).

Іл. 2. Ікона «Покрова Пресвятої Богородиці». Кінець XVIII ст. (КПЛ-Ж-2432).

Іл. 3. Ікона «Покрова Пресвятої Богородиці». Перша половина XIX ст. (КПЛ-Ж-1381).

Іл. 4. Опліччя фелона з композицією «Покрова». Вклад невідомої особи до ризниці Успенського собору Києво-Печерської лаври. 1742 р. (КПЛ-Т-1377).

Іл. 5. Покровські храми в Київській митрополії за реєстром 1780–1783 рр. (Укладено О. Прокоп’юк).