Сьогодні ми розпочинаємо розповідь про відродження чернечого життя на теренах Києво-Печерської лаври під час Другої світової війни.

Від початку окупації Києва нацистами колишні лаврські ченці, які ще залишались у місті, спрямували свої зусилля на відродження закритої за радянської влади обителі. Вважають, що першими тоді у Лавру прийшли монахи Амемподист (Василь’єв) і Десидерій (Тимошенко). Серед тих, хто повернулися туди наприкінці 1941 року були архімандрит Валерій (Устименко), ігумени, а згодом архімандрити Феопемпт (Клитний) і Кронін (Сакун), ієромонах Герасим (Стешенко) та ін. Духовним наставником братії став схиархієпископ Антоній (в миру – грузинський князь Давид Ілліч Абашидзе). З середини 1930-х рр. він жив у своїх духовних чад неподалік Лаври, на Кловському узвозі. Взимку 1941–1942 рр. владика переїхав до монастиря й оселився в будинку блюстителя Ближніх печер. Разом з ним там перебував його келійник – ієромонах Димітрій (Біокай). Владика Антоній неодноразово звертався до міської влади за дозволом відновити монастир, але та затягувала рішення, чекаючи вказівок з Берліна. Але лаврські ченці отримали дозвіл жити в Китаївській і Преображенській пустинях. Активно сприяли відродженню обителі її давні парафіяни П. Д. Рудич і В. М. Тверськой. В грудні 1941 р. у Київ прибув керуючий справами єпархії єпископ Львівський Пантелеймон (Рудик). Завдяки його втручанню братії передали Хрестовоздвиженську церкву на Ближніх печерах. За монастирськими хроніками ця подія відбулася 18 грудня 1941 р. Після кількамісячного перебування без нагляду храм і печери були у цілковитому безладі. Братія доклала великих зусиль для проведення ремонтних робіт. 19 січня 1942 р. було освячено Хрестовоздвиженську церкву і здійснено перше богослужіння.

Через похилий вік і слабке здоров’я схиархієпископ Антоній відмовився взяти на себе обов’язки настоятеля. Тоді, за давньою традицією та зважаючи на повернення патріархом Тихоном у 1920-ті рр. Києво-Печерській лаврі ставропігії, братія обрала настоятелем архімандрита Валерія. Втім, на початку 1943 р. єпископ Пантелеймон, проігнорувавши цей факт, призначив архімандрита Валерія намісником. Керуючим справами монастиря у ті роки був Димітрій (Біокай).

Наступний випуск проєкту «На згадку про Києво-Печерську лавру» буде присвячено життю монастиря за радянської влади (листопад 1943–1960 рр.).

Підписи до ілюстрацій:

01. Схиархієпископ Антоній в своїй кімнаті на Кловському узвозі (1930-ті рр.)

02. Схиархієпископ Антоній в Китаївській пустині

03. Архімандрит Димітрій (Біокай)

04-05. Братія біля могили владики Антонія (лицевий та зворотний боки)

06. Керуючий справами Київської єпархії єпископ Львівський Пантелеймон (Рудик)

07. Богослужіння в Хрестовоздвиженській церкві

08. Схимонах Даміан біля Царських врат у Хрестовоздвиженській церкві

09. Графіті, що зробив у закритій ділянці Ближніх печер схимонах Даміан (Корнейчук)

10. Братія біля будинку блюстителя Ближніх печер (зліва направо: ігумен Андрій Міщенко, ігумен Варлаам Нижников, архімандрит Валерій, архімандрит Феопемпт, ієромонах Поліхроній Дубровський, ієромонах Галактіон, ієромонах Анатолій)

11. Архімандрит Феопемпт (Клитний)

12. Сторінка з монастирського Синодику часів війни