Сьогоднішня серія світлин ознайомить вас із трагічними подіями початку листопада 1941 року, адже 3 листопада виповнилося 79 років з часу нищення головного храму Києво-Печерської лаври – Успенського собору.

У колекції Заповідника зберігається декілька фотографій, які відбивають хроніку тих подій. Відома українська вчена, доктор мистецтвознавства, професор Людмила Семенівна Міляєва у своїх спогадах, надрукованих у 19-му випуску часопису «Лаврський альманах», згадує, як саме їх було віднайдено.

У 1995 р. вона на запрошення професора Вольфганга Айхведе, директора Дослідницького центра Східної Європи Бременського університету, їздила в Німеччину читати курс лекцій з історії українського мистецтва. Під час однієї з численних поїздок вони заїхали в м. Обергаузен, де помер власник двох картин, які він під час війни вивіз з Києва і заповів родині обов’язково повернути. Але виявилося, що картини не мають художньої цінності, до того ж невідомі їхні власники. Та коли розчаровані гості збиралися йти, то господиня запропонувала переглянути альбом світлин, що зробив її покійний чоловік – капітан Пауль Літен під час війни на території України. Далі надамо слово самій Людмилі Семенівні: «Ми засіли за столом і почали переглядати акуратнюсенький альбом, який починався портретом автора – німецького офіцера (…). В альбомі на сірому картоні були дбайливо наклеєні невеличкі одноформатні (≈6×9) фотографії під номерами. На них був шлях по окупованій Україні. В кінці альбому на палітурці був наклеєний конверт, а в ньому зошит, де друкованими літерами містився коментар до кожної фотографії, відповідно номеру. Наскільки я пам’ятаю, фотографій було близько 100, перші фото відбивали Вінниччину, м. Гайсин, Київ був останнім, і місто окупантові, безумовно, сподобалося. (…) В альбомі багато фотографій церков з різним освітленням, станом природи. Нарешті, Києво-Печерська лавра, вхід, Троїцька надбрамна церква. Далі – загальний вигляд Успенського собору. Три знімки інтер’єру досить невиразні. На одному, зі спини, німецький офіцер перед іконою(?), видно тільки збоку широку різьблену раму. І в самому кінці альбому нас чекала несподіванка – це його остання сторінка. На ній, якщо мені не зраджує пам’ять, п’ять фотографій, розміщених хрестоподібно в такий спосіб: зверху (№ 1) панорама Лаври з Успенським собором, на першому плані вимостка дерев’яного мосту з солдатом, за спиною якого – рушниця.

№ 1

№ 2  № 3  № 4

№ 5

Далі етапи вибуху собору. На кожній світлині німецький офіцер фіксує, як поволі осідає порох, піднявся догори після вибуху. І, нарешті, (№ 5) та сама панорама без собору, з його руїною».

На прощання вдова колишнього офіцера передала альбом В. Айхведе: «Візьміть з собою, згодом повернете». Пізніше Людмила Семенівна попросила професора Айхведе, щоб він збільшив фото й переслав їх у Києво-Печерський заповідник. Що він і зробив...

Наступного тижня в проєкті «На згадку про Києво-Печерську лавру» ви зможете побачити фотографії, що продовжують тему життя Києво-Печерської лаври в роки Другої світової війни.

Підписи під фотографіями:

1. Вигляд Успенського собору зі спуску на печери

2. Вигляд з Економічної вулиці на Успенський собор

3. Головний портал Успенського собору

4-5. В інтер’єрі Успенського собору

6-10. Хроніка нищення Успенського собору: № 1, № 2, № 3, № 4, № 5