Дорогі друзі!

Сьогодні у рубриці «Духовна культура» ми представляємо до вашої уваги оригінальне дослідження ікони–картини «Страсті Христові» з фондової колекції Заповідника (КПЛ-Ж-189).

Цікава пам’ятка українського живопису другої половини XVIII ст. написана за зразком поширеної на той час гравюри німецького або нідерландського походження. Центром композиції є Розп’яття, довкола якого зображені сцени Страстей Христових: моління про чашу, поцілунок Іуди та взяття під стражу, бичування, знущання над одягненим в багряницю Христом, хресний шлях на Голгофу. Ангел, проводячи душу по колу, показує сцени спасенних страждань Христових. Композицію замикає кругова огорожа – символ райського саду, в якому Хресне древо стало деревом життя.

Пам’ятка рідкісної іконографії є незвичною для інтер’єру православного храму. Ключ до розгадки її можливого побутування надають відомості про популярність подібної гравюри у сектантському середовищі. Протягом XVIII – ХІХ ст. на території Київської, Полтавської та Харківської губерній мали поширення секти хлистів. Її члени, серед яких іноді траплялися навіть ченці та черниці, зовні дотримувалися обрядів православної церкви. Стіни кімнат, де відбувалися їхні збори, зазвичай прикрашали картинами алегоричного змісту, написаними на полотні олійними фарбами.

Кругова композиція Страстей Христових з постатями ангела і людини, які рухаються від однієї сцени до іншої, хлисти тлумачили як символічно зображене «радіння». Так називалася головна частина сектантських зборів – екстатичне «ходіння у святім колі» з метою досягти психофізіологічного стану «сходження Святого Духа». Довге біле вбрання нагадує «радільні» хлистівські сорочки, а вогненні крили ангела викликають асоціацію з вогнем Святого Духа, якого жадали під час «радінь». Інтенсивний зелений колір тла нагадує про символічну назву хлистівської секти – «сад зелений» або «зелен Божий сад». Експресивний колорит твору з червоними спалахами на зеленому тлі відповідає містичному екстазу сектантських зборів. Отже, прихований зміст цієї картини можна прочитати як символ хлистівської громади, де в «огорожі спасіння» ходять «у святому колі» люди, очікуючи зішестя Святого Духа. Ті, хто не були ознайомлені з таємними обрядами секти мали сприймати таке полотно як звичайний благочестивий сюжет.

Походження пам’ятки, що з 1910-х рр. містилася у зібранні сучасного Національного художнього музею України, невідоме. У колекції Заповідника зберігається з 1948 р.

Ілюстрація

Ікона–картина «Страсті Христові». Друга половина XVIII ст., Київщина. Полотно, олія. 122×135 см. Інв. КПЛ-Ж-1891