У книзі розглянуто історію музейної археології УСРР 1919–34 рр. у контексті історії польових археологічних досліджень, що проводилися за участю співробітників музеїв і були невід’ємною та суттєвою частиною становлення і розвитку вітчизняних археологічних знань. На основі введення до наукового обігу маловідомих документів уперше узагальнено і проаналізовано інформацію про експедиційну археологічну діяльність музеїв УСРР. Здійснений аналіз тематичних джерел дозволив з’ясувати місце і роль музейних інституцій, що проводили археологічні експедиційні дослідження, та зробити огляд організаційних і науково-методичних засад їх діяльності.

У процесі роботи автор визначила консолідаційні й науково-консультативні центри музейних археологічних досліджень республіканського і регіонального рівнів та принципи взаємодії з науковими товариствами і краєзнавчими осередками, запропонувала періодизацію розвитку музейної археології УСРР, вперше здійснила каталогізацію і систематизацію відомостей про польові дослідження музейних інституцій УСРР.

Видання розраховано на широке коло дослідників вітчизняної історичної науки і музейної справи 1920–30-х рр., усіх небайдужих до історії та здобутків археології України.

Монографія Яненко А. С. «Історія музейної археології УСРР (1919–1934)» підготовлена до друку у Видавничому відділі Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.